Щастя проти сенсу
Автор: Павло Шопін, старший викладач кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу Національного університету імені М.П. Драгоманова.
Прагнення віднайти щастя стало темою постійних дискусій – настільки, що багато хто, прочитавши цей текст, категорично не погодиться з моїми міркуваннями. Щастя як поняття, схоже, більше не в моді. Воно здається занадто одномірним і однозначним, щоб відбивати те, як люди відчувають і проживають своє життя, і зазвичай вважається егоїстичною та нереалістичною метою. Щастя вважається недосяжним для багатьох людей і часто протиставляється осмисленим діям. Багато хто обирає жити осмисленим життям, вважаючи щастя недосяжним ідеалом та вкрай суб’єктивним переживанням, що не може бути кінцевою ціллю. Незважаючи на вагомі підстави для скепсису, наведені критиками, є що сказати і на його захист. Я би зауважив, що протиставлення сенсу та щастя в недавніх дебатах про те, як прожити хороше життя, є контрпродуктивним і непродуманим, оскільки обидва поняття можуть мирно співіснувати. Це хибна думка, що прагнення до щастя і сенс життя є взаємовиключними поняттями.
На перший погляд, вони абсолютно різні. Щастя не є нейтральним чи об’єктивним станом – воно має відчуватися та уявлятися кимось. Сенс, з іншого боку, може обійтися без людства. Зрештою, він не обов’язково має бути хорошим чи поганим, гуманним чи негуманним. Він легко може бути і тим, і іншим. Щастя має гуманний вимір, який набуває сенсу лише у певних контекстах, але його прагнення спонукає нас до обговорення, що змушує людей жити, відчувати і робити добро. На відміну від цього, сенс – це все, що має значення.
Життя, наповнене сенсом, може шкодити іншим, якщо цей сенс у чомусь негуманному. Воно також може бути байдужим або руйнівним. Зосередженість на сенсі витісняє питання моралі та етики, тоді як щастя висвічує питання, що є добро. Щастя змушує шукати добре та правильне.
Осмислене життя може бути нудним або самозгубним. Навіть нещасне життя, сповнене страждань, може мати якийсь сенс. Люди прагнуть щастя, тому що воно тісно пов’язане з людським буттям. Фетишизація сенсу замінює значеннням людяність. Не всякий сенс заслуговує на те, щоб стати основою життя людини.
Сенс – це складне для розуміння поняття. По суті це те, що має значення. Сенс неявно претензійний і потенційно беззмістовний. Щоб щось мало сенс, інші речі повинні його втратити, тому сенс речі має тенденцію до перенасичення. Життя може бути абсурдним в очах спостерігача. Може стати очевидним, що сенсу в житті немає, і таке безглузде існування може бути краще ілюзій про значущість. Проте життя без проблиску щастя – це кошмар. В основі щастя лежить не марнославство, не гордість, не важливість чи значимість, а ідея бути добрим. Якщо ви хочете бути щасливим, ви хочете бути хорошою людиною. Щастя набагато менш амбітне, ніж значення, і інтуїтивно має сенс на людському рівні.
За деякими тлумаченнями, сенс може бути у всього. Кожне життя має сенс. Щастя здається ексклюзивнішим. Не всі можуть бути щасливими. Тільки певні речі роблять людей щасливими. Щастя не завжди доступне, тоді як сенс можна знайти у будь-який час. Саме так люди уявляють пекло – сенсу там у надлишку, а щастя бракує. Якщо все може мати сенс, то щастя – це набагато вищий ідеал, якого і потрібно прагнути.
З іншого боку, і сенс, і щастя можуть бути мізерними. І сенс, і щастя можуть бути непомітними та невловимими. Якщо життя абсурдне за своєю суттю, то й сенсу в ньому не так багато. Якщо життя нещасливе і коротке, то щастя може бути важко знайти. У цьому контексті щастя є більш сприятливою метою, оскільки воно не є нейтральним щодо процвітання людини. Сенс можна знайти й у неправильних місцях. Якщо осмислене життя веде до поневірянь і відчаю, воно не може бути хорошим або правильним. Все залежить від того, який сенс лежить в основі життя людини, і я не вірю, що життя може бути осмисленим без щастя.
Можливо, між змістом та щастям більше подібності, ніж готові визнати нинішні скептики щастя. Щастя може бути сенсом життя. Коли люди кажуть, що вони воліли б вести змістовне життя, ніж шукати щастя, можна запитати, чому сенс життя більше не включає, серед іншого, відчуття щастя. Чому деякі з нас відмовилися від думки, що прагнення до щастя може бути сенсом життя? Невже ми стали настільки нещасливими, що про щастя взагалі не йдеться мова? Як може бути осмислене життя без щастя?
Коли сенс виходить на перший план, то зазвичай мається на увазі щось важливіше, ніж його переслідувач, тоді як щастя – це особистий досвід, що не претендує на тягар більше, ніж життя. Якщо переслідувач є провідником сенсу, тоді як сенс може бути чимось більшим, ніж переслідувач, чи окремим від нього? Ті, хто прагне здобути щастя, знають, що воно працює в межах людини, тоді як шанувальники чистого сенсу можуть нехтувати людиною. Більше того, щастя не обов’язково має бути індивідуальним: ми часто хочемо поділитися ним чи шукаємо допомоги в інших у його досягненні. Важливо пам’ятати, що щастя може полягати в альтруїстичній допомозі, що веде до зменшення болю та смутку у світі. Прагнення щастя може бути як глибоко осмисленим, так і соціально відповідальним.
Страждання можна зменшити, але щоб позбутися абсурдності в житті потрібно докласти зусиль. З досвідом ми усвідомлюємо, що щастя набагато доступніше, ніж сенс. Спочатку ми думаємо, що щастя досягти занадто важко, і тому вважаємо за краще знайти осмислене заняття, яке не обов’язково принесе щастя. Коли ми дорослішаємо і бачимо безліч аспектів існування, стає очевидно, що щастя більш відчутне, ніж невловимий сенс життя.
Хоча прагнення до сенсу виправдане, коли воно приносить щастя, але не всяке таке щастя має значення чи робить життя кращим. Але навіть у цьому випадку щастя виявляється глибоко значущим для того, хто його відчуває. Щастя можна цінувати як щось заповітне. Важливо відзначити, що соціальна відповідальність та екологічна поінформованість дають нам відчуття щастя та розуміння нашого життя. Ці ширші контексти можуть визначати почуття та наповнювати життя змістом.
Ні сенс, ні щастя не є законною метою, якщо їх досягнення приносить більше шкоди, ніж користі. Щастя, принаймні, висвітлює цю проблему, тоді як сенс має слабке відношення до загального добробуту. Щастя здається егоїстичним, але сенс так само залежить від масштабу людини. Антропоцентризм аж ніяк не є оманою, він дуже важливий для осмисленого життя. Гуманне бачення є передумовою для осмислених дій, тому що воно запобігає нігілізму, який руйнує будь-яке почуття значущості. Ті, хто стверджують, що в центрі уваги знаходиться сенс, а не щастя, не помічають той факт, що щастя – це людський елемент, який забезпечує правильну основу для нашого розуміння свого місця у світі. Без щастя не може бути повноцінного соціального життя, оскільки не може бути солідарності без ближніх. Однією з цінностей, яка допомагає нам знайти спільний ґрунт для соціальної взаємодії, є щастя. Це глибоко людське почуття, і його заперечення багато говорить про сучасний стан. Різні форми нелюдської духовності, такі як трансгуманізм і панпсихізм, модні у вузьких колах високолобих інтелектуалів, але більшість людей хочуть знати, як зробити світ кращим для людей. Щастя – невід’ємна цінність і ціль у цих соціально-політичних зусиллях.
У граничних ситуаціях, які є більш екстремальними, ніж повсякденний досвід, безглузде життя все ж таки краще за смерть. Насправді, немає нічого хорошого чи поганого у відсутності сенсу життя. Але нещасне життя, сповнене болю і страждань, можливо, не варте того, щоб жити. Лише деякі самогубства викликані втратою сенсу життя, а багато – неможливістю бути щасливими людьми.
Щастя не обов’язково має бути сенсом життя, але мало знайдеться цілей, які були б настільки ж гуманними. Якби дехто з нас мав смирення визнати, що щастя – це наша життєва мета, світ міг би стати кращим, нехай і дещо менш осмисленим. Смирення є важливою частиною рівняння. Якщо ваша версія сенсу нав’язується іншим, то це тому, що вам не вистачає смирення – ви заперечуєте будь-яку ймовірність того, що ви помиляєтеся, і відмовляєте іншим у праві шукати своє власне відчуття сенсу. Багато людей було принесено в жертву в ім’я сенсу. Тоталітарні ідеології створюють сенс для того, щоб придушити особистість і позбавити її прагнення до щастя. Такі ідеології використовують інтуїтивну ідею про те, що втрата особистого добробуту може принести цінні вигоди: існує загальне переконання, що страждання можуть призвести до прогресу. І хоча ця філософія є привабливою, суворе її дотримання може призвести до поширення величезних страждань та болю. Щастя може допомогти людям залишатися скромними у своїх прагненнях та не викреслити людяність із загальної картини.
Сенс – це ярлик, який можна навісити на різні речі, тоді як щастя – це тепло людського тіла. Ці поняття перетинаються і мають продуктивний взаємозв’язок у людській мові та мисленні. Протиставлення цих понять призводить до непорозумінь та є недоречним. Люди можуть знайти сенс у щасті та здобути його, ведучи осмислене життя. Зрештою, прагнення до щастя і пошук сенсу життя доповнюють одне одного.
Відокремлення сенсу і щастя може бути привабливим, оскільки багато людей ведуть нещасне життя і хочуть виправдати своє тяжке становище. Жодне з цих виправдань не працює. По-перше, дехто може вважати, що заради інших смислів їм слід присвятити своє життя речам, які не приносять щастя. Жертвувати щастям заради більшого блага – погане рішення, яке може посилити страждання. По-друге, людина може повірити, що щастя неможливе в реальному житті, щоб зробити його відсутність менш бентежною. Заперечення його існування – це втеча від самого себе. По-третє, очорнити прагнення до щастя як егоїстичне чи ефемерне неправильно, бо добробут і позитивні почуття є необхідними для процвітання людини. Зрештою, постулювання того, що щастя не має значення, не залишає гуманістичних орієнтирів для осмисленого життя.
Щастя має сенс, тому що потреба знайти його глибоко вкорінилася в нас, частина того, що означає бути людиною. Ми маємо будувати такі соціальні відносини, які спираються на фундаментальну свободу добиватися щастя та забезпечують її. Хоч би які аргументи висували невиправні зануди, щоб вигнати щастя з суспільної уяви, люди продовжуватимуть шукати позитивних емоцій та хотітимуть почуватися добре, бо життя без щастя втрачає сенс.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Happiness Versus Meaning» в журналі Areo 8 лютого 2019 р.
Переклала Аліна Потапенко.
