Чемпіон світу з дебатів пояснює, як треба сперечатися

Якби наші предки могли бачити сучасне суспільство, найімовірніше, вони були б вражені нашими технологіями, але жахнулися б від того, як ми їх використовуємо, особливо, коли справа доходить до дебатів.

Дебати мають вирішальне значення для здорового суспільства. Зрештою, саме завдяки продуктивним дебатам люди навчалися вирішували конфлікти та генерували нові рішення протягом тисячоліть. У Стародавній Греції та Римі навіть вважалося своєрідним громадянським обов'язком вміти переконливо аргументувати свою точку зору з різних актуальних питань.

Сьогодні є багато вправних риторів. Але, як розповів видавництву Big Think дворазовий чемпіон світу з дебатів Бо Со, стало рідкістю бачити вдумливі, продуктивні та розумні дебати, які транслюються у великому масштабі для широкої публіки. Ми частіше стикаємося з короткими відеороликами або твітами людей, головною метою яких є «перемогти» в суперечці, замість того, щоб сумлінно намагатися зрозуміти і спростувати ідеї протилежної сторони.

Значна частина проблеми полягає в тому, що дебати були віддані на аутсорсинг аватарам, яких ми бачимо в ЗМІ: політикам, експертам і знаменитостям.

Отже, чи можемо ми розробити нові моделі розбіжностей, які допоможуть нам стати кращими дебатерами? Со вважає, що відповідь «так» і що процес починається з відшліфовування наших навичок в офлайні.

Традиція хорошої аргументації, яку я намагаюся відстоювати, має дуже глибоке історичне коріння. Вона сягає корінням аж до античності: коли в Стародавній Греції вміння переконливо відстоювати свою точку зору, залучати інших громадян до дискусії та дебатів розглядалося як своєрідна вимога суспільства. Це означало, люди повинні керувати собою. Це розвивалося через чайні заклади, паби і кав'ярні в Лондоні, де під час парламентських дебатів громадяни збиралися і проводили такі ж дебати між собою. Ця традиція продовжується і в Сполучених Штатах, де багато батьків-засновників створили дебатні клуби і коледжі, вбачаючи частину своєї ролі як лідерів і засновників нової країни в тому, щоб прищеплювати нації дух дебатів. І хоча цю традицію стає все важче і важче розпізнати в нашому повсякденному житті, в історії США, історії демократії та історії світу були періоди, коли дебати були невід'ємною частиною повсякденного життя людей. Однією з найгучніших серій дебатів, яка спадає на думку, є серія між лідером руху за громадянські права Джеймсом Фармером та Малкольмом Іксом.

- Якби темношкірий пуерториканець приїхав до Міссісіпі, його, ймовірно, теж лінчували б.

- Якби він був іспанцем, його б не лінчували.

- Ні.

Це була серія розбіжностей між людьми, які нібито були на одному боці, чиї цілі були в певному сенсі союзницькими, але вони не соромилися висловлювати свої розбіжності дійсно відверто, рішуче, на очах у громадськості, знаючи, що інша сторона відповість з повагою, що вони будуть відвертими щодо розбіжностей, і завдяки цій розмові вони зможуть досягти того, чого вони не змогли б досягти самостійно. Є три уроки, які я виніс з дебатів між Фармером і Малкольмом Ікс. Перший - це важливість навчання. Для того, щоб ми могли знову проводити такі публічні дебати, які розширюють наше розуміння того, що, можливо, ми повинні почати тренуватися і повинні почати тренувати нашу молодь; ми повинні привчати себе брати участь у цих розмовах. Другий - це важливість формату. Вражає, скільки часу їм було надано для того, щоб висловити свою точку зору. Часто їм давали досить багато часу, щоб представити свої аргументи, знаючи, що після того, як вони висловляться, виступить інша людина, і їм буде надана наступна черга. Третій урок, зазначений в цих дебатах, - це важливість взаємин з людиною, з якою ви не згодні, які важливіші за саму розбіжність. Познайомити сім'ю одну з одною. Бачити інші сфери життя. Робити різні речі разом. Це часто допомагає розширити можливості того, що ви робите в рамках дебатів.

- Я повністю згоден з паном Мондейлом.

Дебати настільки вдалі, наскільки хороша інформація, знання і навички, якими володіють учасники дебатів. Однією з найбільш тривожних речей, які ми бачимо на даний момент, є те, що інформаційний раціон людей не є достатньо різноманітним, не є достатньо багатим, щоб підтримувати ті види розмов, в яких ми хочемо брати участь. Ми не можемо допустити, щоб дебати, які ми бачимо по кабельному телебаченню, стали своєрідною заміною розбіжностей, які ми повинні мати в нашому повсякденному житті. Тому наші політичні лідери або наші улюблені медійні особистості не можуть бути аватарами, яким ми доручаємо роботу думати за себе і вести ці розмови за себе. І я думаю, що для того, щоб почати відновлювати навички хорошої аргументації, нам, як правило, потрібно робити це віч-на-віч. І нам, можливо, доведеться робити це за відсутності слухачів для початку, щоб ми не прагнули виступати перед аудиторією, а вміли слухати і відповідати людині, яка сидить навпроти нас. Тому цілком можливо, що одного дня ми зможемо навчитися більш ефективно працювати в соціальних мережах, але я схильний вважати, що починати треба віч-на-віч, можливо, за відсутності аудиторії, щоб ми розвивали по одній взаємодії за один раз навички, які ми втратили.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Debate world champion explains how to argue» в журналі Big Think
Переклала Олександра Маслова