Що відбувається у темряві. Хохлова Аліна. Безсвідома темрява

Навкруги тиша тут

І не чутно серця стук.

Поринаю у пітьму,

Відчуваю силу сну.

Я зникаю в імлі–

Лячний погляд на тобі.

Я сама не в собі,

Шепіт вуст дарую тобі.

      Загалом наша уява пов’язана з нашими фантазіями, мріями, снами. Зазирнувши трохи глибше у свідомість, ми відшукуємо таємничі куточки свідомого та несвідомого. Свідоме–це стримані почуття, бажання, які, якщо їх озвучити, може не сприйняти суспільство в цілому. Отож, людина стримує свої таємні бажання, намагається жити за загальною оцінкою інших, боючись бути не  прийнятою суспільством.

      Мені здається, що несвідоме можна ототожнити із «темрявою», де виходить назовні щось інше, незбагненне, неосяжне. Опинившись у темряві, я намагаюсь знайти вірний шлях для своїх захисних сил. Та які вони? Коли виходять назовні? Хто їх випускає? Хто ними керує? Хто їх стримує і навіщо? Дуже багато запитань…

      Я намагаюся мислити логічно. Та страх темряви попереду відволікає мої думи, важко сконцентруватися, ритми серця не дають зробити повний ковток повітря. Немає часу на роздуми. І тут несвідоме перемагає… Ти не в силах протистояти його спокусі. Він заходить в кожну клітину і заполоняє твій мозок. Все! Ти в його царстві чекаєш, як кроленя, яке дититься на зміюку-гіпнотизера. Мені здається, навіть вимір змінюється. Ти бачиш все по-іншому, ти перестаєш лякатися, паніка відступає. Ти–непереможна!!! Впевнена у собі на всі 100%!

      Це–не ти, це–інша істота, яка поринула в твою свідомість і заполонила її.

      Тобі треба вчасно зупинятися, щоб не перетворити біле на чорне, свідоме на несвідоме. І тоді ти повертаєшся, в тілі немає майже сил, ти стомлена, задоволена, але комплексуєш, бо вдень ти–інша. Та свідомість не обманеш–ти хочеш ще не раз повернутися у вирій подій, нездійсненних мрій і фантазій!