Що відбувається у темряві. Толя Бурлак
Як же я не люблю хворіти! Але от зараз мушу лежати під цією важезною ковдрою та нудьгувати. От здалось мені те морозиво після футболу! Та що вже махати кулаками після бійки: єдиний плюс в тому, що Марта почувши про мій стан змогла приїхати. Мені здавалося, що я почав її втрачати: ми все менше бачилися, все більше затримуючись на роботі та з друзями, але сьогодні відправивши мене в ліжко вона збігала в аптеку та більше години крутилася по кухні, а тепер поїхала що своєї хворої матері, яка мене вкрай не любила, називаючи тюхтієм і неробою. Поглядаючи на термоси і контейнери для їжі біля ліжка, я важко піднявся, таки сильно схопило, та сходивши в туалет дістав з тумбочки столу невелику червону коробочку, залежалася вона там. Накинувши куртку та вибравшись на балкон смачно затягнувся цигаркою та закашлявся. Глибоко вдихнувши та вигнувшись поглянув на пачку в руках скинув вниз, змінювати тоді вже змінювати все. Повернувшись до ліжка я взяв телефон, але ігри швидко набридли і погляд впав на забуту книгу, на якій примостилося два термоси. Забравши їх я відкрив на закладці та вже за два абзаци згадав історію і відкрив один з термосів. Розповідь про те як групка людей рубає на шмаття демонів та іншу нечисть настільки затягла, що я не помітив як спорожнив термос і вже насилу помічав слова в темряві. Відкинувшись на подушку щоб прийти до тями і потім увімкнути світло я провалився в сон, останнім помітивши за вікном начебто два жовтих ока. "Як в книжці" промайнуло в голові і я поринув в темряву. Відкривши очі я зрозумів, що лежу на величезному пеньку, скрутившись ніби ембріон. Роззирнувшись навколо я побачив лише нічний ліс та величезний місяць, через, що все навколо було в химерних тінях. Озираючись я не помітив жодних ознак життя, коли до вух долинув звук, що з часом став мелодією. Пішовши туди весь час перелазячи повалені дерева та колючі кущі я побачив невелику чисту ділянку, де горіло величезне вогнище, навколо якого танцював великий гурт людей. Ніби якась сила потягнула мене туди і я майже миттєво влився в тенець, хоч бачив ці рухи вперше. Мелодія затягувала і було відчуття скаженої легкості і я майже забув де знаходжусь, лише біль в руці змусив мене поглянути туди. Під час одного з перекрутів я побачив що моя рука ніби пропалена до самих кісток, які вже почали чорніти. Істота яка здалась мені спочатку молодою привабливою дівчиною, нині була подібна до роздутої жаби і навпрочуд вправно переміщалася на коротеньких ніжках. Вона знову вхопила мене за руку і та почала шипіти. Поглянувши вліво я побачив що там тримаю за руку скелета очі якого горіли жовтим світлом, точно як ті, що я бачив в квартирі перед сном, а рука всохлася, як в мерця. Раптом поверх мелодії почулося часте "танцюємо" і я з жахом зрозумів, що то горланить скелет клацаючи нижньою щелепою. Зібравши всі сили які в мені були я вирвав руки з кола і розпихаючи різноманітних створінь кинувся прямо у вогонь, що здалося єдиним правильним рішенням.
Відкривши очі я знову був у своїй квартирі, а в мене на грудях плакала Марта.
- Що сталося? - запитав я пересохлими губами.
- То все мама, вона симулювала все щоб я біля неї була і вже за якесь там сватання домовлялась, я втікла від неї до тебе, я буду тільки з тобою. - швидко промовила вона.
Піднявши голову та помітивши мій стан вона поклала руку мені на лоба і зойкнула сказавши:
- Та ти ж гориш, я зараз швидку викличу.
Коли вона вибігла в сусідню кімнату я поглянув на вікно і побачив того скелета з палаючми очима, який махав мені рукою та все повторював "потанцюємо потанцюємо". Все тіло хотіло підхопитися та бігти на зустріч, але величними зусиллям волі я зміг втримати себе нерухомо і лише коли два санітари захотіли вкласти мене на ноші я відпустив ліжко, але у всіх темних кутках я бачив його, який раз за разом повторював "потанцюємо". Це зводило з розуму і я хотів навіть закричати щоб не чути цього, але горло настільки пересохло що вирвався лише тихий хрип. Сильно тягнуло в сон, але я боявся засинати, боявся знову повернутися до того вогнища, та на під'їзді до лікарні мене розморило і сон виявився блаженством. Я ніби літав в порожнечі і коли закрив очі то прокинувся в палаті і побачив що Марта примостилася в мене на плечі і посопувала, але тільки я ворухнувся прокинулася і тоді ж я побачив скелета в кутку, але він вже мовчав опустивши голову.
- Як ти? - запитала вона майже пошепки.
- Завдяки тобі набагато краще. - відповів я і відчув щось тверде в кишені.
- Як же я злякалася. - сказала вона.
- Я розумію тут не місце і не час, але ти вийдеш за мене. - запитав я невпевненими руками відкривши коробочку.
- Так, так, так. - пропищала моя наречена тицьнувшись мені в шию.
Я надягнув каблучку на її пальчик і побачив як скелет остаточно зник в світлі нового дня.
Через багато років.
Дуже літня пара спала обійнявшись, як побачила в кутку біля вікна скелета з жовтими очима.
- Ну от тепер потанцюємо. - сказав я.
