Війна, кохання, перемога. Ольга Марчук
Йти, напевно, краще було б з ним,
Але дім, робота, двоє діток.
Рухнув світ, як двері зачинив.
Як тепер без нього вчитись жити?
Ніби половину хто забрав,
Хтось розрізав навпіл її серце.
Кров'ю кожну мить воно стіка
І пече, мов хто посипав перцем.
Кілька слів лиш сил їй додають
Й повертають на твердиню грішну:
"Будем жить. Цілую і люблю."
Й фото, де в окопі гладить кішку.
Читайте також:
