Війна, кохання, перемога. Черкашина Ольга. Важкий рік

Шелестить трава під сіріючим небом,
Сирена вдалені десь луна...
Життя помічаєш, коли стане мирно,
Коли далека вся ця війна.

Що птахи щебечуть, сонце зігріває.
Що зірки яскраві, світанок тихіше.
А десь там в окопі солдат замерзає
Чи відповідь останню в E-MAILі напише.

Вважали що мир на землі та не буде війни,
Що можна сміливо міркувати про завтра.
Що в небі гуркіт можливий лише від грози,
А не від "Іскандеру", "Точки" та "Града".

Де мир? Як війна? Хто так сказав?
Проте відповідей нема на питання.
Відповідатимуть ті, хто накази віддав!
За сльози! За кров! За страждання!

На світанку трава шелестить наче мовою,
Защебече соловейко відомий мотив.
Ми прокинемось із перемогою
Для наших дочок та наших синів!