Війна, кохання, перемога. Гончарук Настя. Азовсталь

( в пам‘ять воїнів , які боролися на азовсталі)

Мамо , привіт !

Розкажи , як там тато?

Як там Ви, і як братик малий.

Сьогодні поїли , але не багато,

Та ми не здаємось, ідемо у бій!

Я хотів вам Матусю ,так багато сказати ,

Але , не час, нас бомблять у цю мить.

Ці звуки нестерпні бомб та гарматів , 

Нас уже не лякають , ми звиклися з цим…

А знаєш , Мамо , я жити ще хочу 

Ростити дітей і любити цей світ!

Кохати прекрасну, майбутню дружину,

Приносити розквіт рідній країні!

Померти ж я не боюся Матусю,

Я за правду й свободу стою!

Невже жити ліпше в неволі 

Ніж  на рідній , батьківськів землі!?

Я помру молодим , 22 лиш недавно…

Але ,мамо, клянусь , у полон , я не здамся!

До останнього подиху , українцем залишусь , і нехай про цей подих…

В книжках українських напишуть.