Війна, кохання, перемога. Ося Шаргородська

Рідний мій, сонце над нами віднині - червоно-чорне
Небо набрякле від крові, прошите свинцем 
Я знаю мій милий, як лють кам'яніє у горлі
І як повертає живим із бою, віра з моїм лицем. 
Ти знаєш, між нами тепер не відстань - подих
Спільний в нас ворог і небо, єдина земля і ціль
Де б ти не був, нехай предки завжди ідуть поряд
Запалюють зорі у чорному небі, аби віднайшов наш дім
Ти бачиш, як сяє гаряче сонце в очах моїх
Я вірю у тебе - ця віра пульсує під ритм канонад 
Хай в різних містах, але спільні  запеклі у нас бої
За нашими спинами предки єдині і рідні Боги стоять
Я сталася прісною рідний, сльози розлиті римами
Хижа тривога за тебе - душу невпинно роздряпує
Та вірю - разом нам під силу це небо втримати
І Неньку, під жовто-блакитним прапором