Війна, кохання, перемога. Юрій Малежик

Тут снаряди летять по убивчій своїй траєкторії,
Не в комбайні гарую, лиш лють заряджає стволи.
Слухав музику Баха з небесної консерваторії,-
Так ворожий літак відбомбився, попік весь полин.

Був здрімнув у окопі і снилася наша симфонія,
Коли в полі із маками ми пізнавали любов.
Ще такі молоді - ні дітей, ні війни, лиш гармонія,
Світлі пишуться тексти, а голос твій ллється струмком.

Знов ворожі гармати бетон вивертають безжалісно,
Побратими ідуть у небесну фортецю богів.
Все ж мені не пора, ще дітей би побачити радісних,
Стиглий колос чекає та блиск наших рідних полів...

Ти навіки моя. Щось ударило в груди. Прости...