Війна, кохання, перемога. Богдан Боденчук

Я завжди пам’ятатиму перший день війни,
Сирени, люди і кроки містом до тебе.
Коли в ліжку спокійно спала кохана ти,
А за вікном вже летіли ракети і "гради".

Я ніколи не забуду з тобою нічний підвал,
В якому сказав, що не можу жити без тебе.
Коли сирени гучно лунали на весь квартал,
А паростки троянд проростали із стебел.

Коли прикріпив на форму новий шеврон ТРО,
Бо ти мій дім, моя любов і фортеця навіки.
Над нами небо нічне прикривали із ППО,
А на кордонах створювались живі ріки.

Я кожний ранок чекаю від тебе рядків,
За кожне життя, летить у ворога смузі.
Нам би весною знайомити наших батьків,
Та в нас війна, б’ємо ворогів, цінуємо друзів.

Знаю, що згодом кохана відновим усі міста,
Пройдемось по Києву, вип’ємо в Харкові кави.
Та обіймаю не тебе, а міцно тримаю АК(а)
Щоб об’єднати міста і наші з тобою вокзали.