Війна, кохання, перемога. Панашенко Вероніка

Небо кровавоє розкинулось над фронтом

Небо кровавоє розкинулось над фронтом.

А за нашу Україну б'єтесь так невтомно.

Спрагли мої від переживання сльози.

В душі почались сильний дощ і грози.

"Коли закінчиться війна?" - основне питання.

Та у мене, всього лиш, до тебе одне прохання.

Виконай обіцянку на папері новім.

Обіцяй, що додому вернешся живим.

А проходять місяці, але тебе далі не має.

І надія в серці, так сильно вже не палає.

Сумніви попали в мою важку душу.

Побачить зараз твою усмішку мушу.

Прошу, повернись додому!

Не відчуваючи, ні біль, ні втому.

Нехай в серці твоєму живому.

Панує любов та не буде грому.

А хмари важкі, та й не легко мені.

Твій образ снився мені уві сні.

Жаль, що побачити можу я тільки там.

Кучері, сині очі та твій улюблений кардиган.

Знаєш, пройшла б вічність все одно б чекала.

Адже з тобою я ні смутку, ні горя не знала.

Та вижити, ми маємо в цій війні.

Щоб потім жити разом, а не в вогні.

А там, за фронтом, ти далі й пам'ятай.

Та всі мої поеми, прошу, прочитай.

Я люблю тебе сильніше, ніж мама дитя.

Без твого голосу не існує життя…

Небо кровавоє розкинулось над фронтом.

А за нашу Україну б'єтесь так невтомно.

Спрагли мої від переживання сльози.

В душі почались сильний дощ і грози.