Іван Карабиць. Прелюдія № 22
Іван Карабиць - видатний композитор, який вплинув на розвиток музичної сцени України в XX столітті. Він був представником покоління, яке мислило далекоглядно, стратегічно, передбачаючи тенденції розвитку музичної культури вже у столітті XXI.
За своє життя Карабиць проявив себе як яскраво обдарований самобутній композитор, талановитий диригент, чудовий педагог та видатний музично-суспільний діяч.
Іван Федорович вважав, що його музиці притаманне прагнення до синтезу різних музичних джерел, і це давало несподівані рішення для багатьох художніх завдань. Для нього це не була просто еклектика, а спосіб мислення, який допомагав йому втілювати свої музичні задуми.
Композитор завжди дивився уперед, на порозі нового тисячоліття аналізуючи та оцінюючи минуле. Він відчував, що багато чого з минулого необхідно зберегти для виживання у новому часі:
"Стоячи на порозі нового тисячоліття, дивимося уперед, прогнозуємо, а також оцінюємо та аналізуємо минуле. Ми усі стомлені “бігом” і тому не спішимо проститися з тим, що було… А було дуже багато такого, без чого нам не вижити у новому часі. Можу тому усе більше хочеться писати щиріше, зрозуміло багатьом, водночас лишаючись собою…"
На Карабиця доволі сильно вплинули такі видатні композитори, як Малер, Лятошинський, Стравінський, Шостакович та "нововіденці" - сучасні композитори свого часу. Вони допомагали йому розвивати свій унікальний стиль.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас із Прелюдією номер 22 із циклу «24 прелюдії для фортепіано». Цей цикл Карабиць написав у 1976 році. На той час композитор вже мав досвід. у створенні творів масштабних за змістом та форомю інших жанрів. Цикл поєднує у собі барвисті музичні та психологічні градації, об'єднані в єдине ціле, градації, що розвиваються від простого до складного, від очевидного до уявного.
«24 прелюдії для фортепіано» Карабиця малюють широкий візуальний та звуковий світ, який
є досить складним для виконавців. Креатив і індивідуалізований підхід піаніста має увібрати в себе широкий діапазон образної та змістовної насиченості, часто різко контрастні відтінки: почуття радості та смутку, ліричні пориви та зосередженість думки, крихкість і примхливість, лагідність та витонченість, м'яке споглядання чуттєвих та емоційних станів, гумор
і дивацтва, а також епіко-оповідальне, драматичне і колористичне заломлення життя.
Отже, пропонуємо вам послухати Прелюдію номер 22 у виконанні талановитої української піаністки Наталії Мартинової-Гуцул.
