Біографія Майн Ріда
Томас Майн Рід – ірландський письменник – народився 4 квітня 1818 року в селі Балліроні (графство Даун, Ірландія) в сім’ї пресвітеріанського пастора Томаса Майна Ріда Ст.
І батько, і мати письменника за походженням були шотландцями. За сімейною традицією первісток успадкував батьківське ім’я, але надалі відмовився від його першої частини. По материнській лінії він був далеким родичем Вальтера Скотта.
Батько і дід Ріда були священиками. Всупереч батьковій волі Томас відмовився від традиційної для родини професії і наприкінці 1830-х pp., коли йому виповнилося двадцять, подався в Америку.
У Новому Світі юнак сподівався розбагатіти, проте його спонукали до мандрів і пристрасть до пригод, і прагнення побачити країну, яка на той час багатьом здавалася бастіоном ідей демократії та свободи. Життя Ріда було не менш захоплюючим, аніж його книги. В Америці він спробував безліч професій: торгував, віршував, учителював у аристократичній родині, був мисливцем, репортером, редактором газети, клерком провіантної контори і навіть наглядачем на плантаціях (утім, від цієї останньої посади він відмовився, не бажаючи шмагати рабів). У 1843 Рід узяв участь у торговій експедиції річками Платт і Міссурі. Саме тоді він вперше побачив американський Захід, краще познайомився з життям індіанців. Восени того ж таки року, перебуваючи у Філадельфії, Рід зустрівся з Е. А. По і заприязнився з ним. Згодом, після смерті По, він захищав великого романтика від наклепницьких зазіхань критики.
У 1847 почалася війна США з Мексикою. Рід добровільно вступив до лав американської армії. За хоробрість він отримав звання старшого лейтенанта, а невдовзі став капітаном (згодом йому подобалося називати себе «капітаном Майн Рідом»). У вересні 1847, під час штурму фортеці Чапультепек, Рід був важко поранений у стегно. Він лікувався у штаті Огайо, в гостинній домівці свого приятеля, і саме тоді написав свій перший роман «Вільні стрільці» (The Rifle Rangers), що вийшов друком в Англії у 1850.
У 1849, довідавшись про бурхливі події у Європі, Рід разом із гуртом друзів залишив Америку, щоб узяти участь у баварській та угорській революціях, проте їхній корабель прибув у Ліверпуль надто пізно, коли повстання вже були придушені. Рід присвятив революційним подіям роман «Дружина-дитина» (The Child Wife), героєм якого став ірландський революціонер Мейнард. Написаний у середині 1850-х, цей роман побачив світ уже після смерті автора, у 1885.
Відтак, відвідавши родину в Ірландії, Рід подався у Лондон. Тут він познайомився з аристократичною сім’єю Хайдів і невдовзі, у 1853, одружився з їхньою донькою Елізабет. У цей період Рід зажив слави людини екстравагантної і романтично налаштованої. Він дефілював вулицями Лондона у мексиканському костюмі, у сомбреро, а власний будинок побудував на кшталт мексиканської гасієнди. Щоправда, лондонський бомонд поставився до Ріда вельми непривітно. Його республіканські переконання, глузування над самодержавною російською монархією, критика політики британського уряду дратували багатьох можновладців. Ріду не вдалося заснувати у Лондоні власний журнал, редакції газет відмовлялися з ним співпрацювати.
Будучи непрактичною людиною, Рід опинився на межі банкрутства. Зрештою, у жовтні 1867 письменник знову вирушив до Америки. Проте й у США його чекало розчарування. Заснований Рідом журнал «Вперед» (Onward) не здобув широкого визнання і невдовзі його довелося закрити. Загострилася хвороба, викликана пораненням, і в 1870 він повернувся до Англії. Протягом останніх років життя письменникові довелося боротися зі злиднями та хворобами.
Томас Майн Рід помер 22 жовтня 1883 року у Лондоні.
Творчість
Розквіт творчості Ріда припадає на 1850-1860. Саме у цей період він написав свої найвідоміші романи: «Білий вождь» (The White Chief, 1855), «Квартеронка» (The Quadroon, 1856), «Оцеола», «Вершник без голови» (The Headless Horseman, 1865). Pід плідно продовжив традиції Д. Дефо та Дж. Ф. Купера, поєднуючи у своїй творчості риси роману мандрів і пригодницького роману. Письменник прагнув синтезувати у своїх романах розважальні та повчальні елементи. У тогочасній Великобританії, яка була могутньою колоніальною і морською державою, велику популярність здобули книги про життя Африки, Індії, Америки. То був період географічних відкриттів та експедицій, результатами яких завжди жваво цікавився Рід. Зрештою, життя самого Ріда — невтомного мандрівника — стало цінним матеріалом для його творчості. Особисті спостереження письменник доповнював відомостями, запозиченими з документальних джерел, відтак бездоганність його описів флори та фауни екзотичних країн визнавали навіть географи.
Описи природи відіграють у романах Ріда особливу роль. Письменник нерідко робить перерву у найнапруженішу мить розповіді, щоби розказати про невідому європейському читачеві тварину або рослину. Взаємини людини зі світом природи, пізнання цього світу та боротьба з ним під пером Ріда набуває рис захопливої пригоди, стає важливою ланкою у розвитку сюжету (варто згадати хоча б епізод урятування Віргінії від алігатора в «Оцеолі» чи втечу Луїзи та Моріса від диких мустангів у «Вершнику без голови»). Іноді Рід взагалі відмовляється від традиційної романної інтриги, висуваючи на передній план суто просвітницькі завдання. Так, зміст невеликої дилогії «Полювання на рослин» (The Plant Hunters, 1857) та «Скелелази» (The Cliff Clim-bers, 1864) складають епізоди, у яких ідеться про знайомство двох мандрівників Каспара і Карла з багатою флорою та фауною Індії. Разом з героями читач дізнається про особливості поведінки екзотичних тварин: биків чоурі, гірського цапа, губатого ведмедя, про властивості соку пальміри чи горіха поуні.
У романах Ріда провідну роль відіграють не характери, а події. Його герої потерпають від зрадливої долі, потрапляють у залежність від випадкового збігу обставин, змушені долати несподівані перешкоди. Персонажі Ріда є доволі умовними, вони не наділені глибокими психологічними характеристиками. Позитивні герої вирізняються винятковою шляхетністю, вони здатні бути відданими друзями і палкими коханцями, і їхня приваблива зовнішність є віддзеркаленням їхньої внутрішньої сутності. Натомість їхні антагоністи — люди ниці, підлі, зажерливі, а нерідко ще й бридкі зовні. Проте саме герої, створені Рідом, стали запорукою популярності його романів. Незламні у злигоднях, мужні та справедливі, вони завжди прагнуть до перемоги добра над злом і покликані стати життєвим прикладом для юних читачів Ріда.
В «Оцеолі, вожді семінолів» (Oceola, the Seminole, 1858) Pід аналізує проблеми американської політики у ставленні до індіанців, перегукуючись із пенталогією про Шкіряну Панчоху Купера.
Тип пригодницького роману, створений Рідом, набув розвитку у творчості Брет Гарта, Р.Л. Стівенсона, Г.Р. Хагтарда, Дж. Конрада. Ріда можна також вважати одним із фундаторів детективного жанру. Його роман «Вершник без голови», поряд із новелами По, справив помітний вплив на творчість В. Коллінза та А. Конан Дойля. Дія роману відбувається у Техасі, після закінчення війни США з Мексикою. Письменник відтворює тривожну атмосферу повоєнного Техасу (території, через яку вибухнула війна), недовірливе ставлення людей одне до одного. Конфлікт ґрунтується на суперництві двох героїв — Моріса-мустангера і капітана Кассія Колхауна, закоханих у доньку плантатора, красуню Луїзу Пойндекстер. Як і в інших творах Pіда, це конфлікт шляхетності і підлості, добра і зла.
Романи 1870-80-х вирізняються домінуванням авантюрних мотивів: «Смертельний постріл» (1873), «Сигнал біди» (The Flag of Distress, 1876), «Загублена гора» (The Lost Mountain, 1883). З-поміж пізніх творів Ріда слід виокремити роман «Напівкровка» (The Half Blood, 1875), у якому знову звучать мотиви боротьби індіанських племен.
Гуманізм і співчуття силам справедливості, майстерність сюжету і нині викликають інтерес до книг Майн Ріда, зробили його популярним у багатьох країнах.
Твори
Критика
