Не грайсь у вподобайчики із катом. Іван Сидорчик
Не грайсь у вподобайчики із катом,
Який з Кремля, зневаживши усе,
З війною знов приперся в нашу хату
Й, бровою не моргнувши, смерть несе.
У намаганні вирвати з нас серце,
Сховавшись у неправді, як в диму,
Новітній Гітлер з нас з Москви сміється,
А тут ще й аплодує хтось йому.
Отож так чорно й гірко на Донбасі,
В Криму й Луганську – хіба плач та страх.
Й рида Вкраїна у кривавій рясі,
Обманута й розтерзана не раз.
Не будь наполовину патріотом,
Манкуртом, що зігнувсь під москалем,
Щоб по твоїй запроданській роботі
Не кублились лиш ненависть та щем.
Бо хоч і в зради, кажуть, є закони,
Та час, даруйте, то такий узвар,
Який не дасть віддерти вже й до скону
Тавро, що гірше смерті, – «яничар!»
