Дядько гострить пилку. Іван Сидорчик
Дядько гострить пилку, та без толку,
Й на старого напада хандра:
В зваленій сосні з війни осколки,
І ніяк не ріжеться вона.
Тупляться в пили сталеві зуби,
Де б не взявсь те дерево пиляти;
Стільки залізяччя того всюди,
Що її неважко й поламати.
Й знов старий за куриво береться,
Щоб приспати біль несамовиту,
Що й тепер проймає його серце,
Ні роками, ні вином не вбита.
А тут ще, б’ючи дорешти крила,
Знов москва війну нам підкотила!..
