Минувшина. Іван Сидорчик
Було, минувшина щоразу
Іще виводила на шлях
Розкрадена, по ермітажах,
Розтягнута по кишенях.
Яку все ждем, немов той старець,
Осліплий, на поводиря,
Й питаємо: «А деж та …радість,
Наша омріяна зоря,
Що начебто іще світила
Нам, грішним, хай здаля, колись???
Та видібрали в неї крила
І час, мов потяг, зупинивсь
На своїх проржавлих рейках.
І куди йти? За ким іти?
І дивимось, здійнявши реймах,
Гуртом, розгублено, в світи,
Де ще минувшина світила,
Відвага кликала кудись,
Та в лихій долі загубилась
Скарбами, що перевелись…
