Прояви екзистенціалізму у романі Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі»

І. М. Гольтер

Стаття присвячена дослідженню елементів екзистенціалізму у романі Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі».

Ключові слова: літературний напрям, екзистенціалізм, психологізм, знак культури, літературний процес.

The article is devoted to the research of existential elements in the novel by J.D. Salinger «The Catcher in the Rye».

Key words: literary trend, existentialism, psychological analysis, sign of culture, literary process.

Сьогодні світову прозу просто не можна уявити без такого літературного і культурного явища, як Джером Девід Селінджер. Його творчість цікавила і продовжує цікавити своєю складністю i загадковістю, що відбилися в його творах, для яких характері наявність «темних місць», символів, натяків, знаків, які, на перший погляд, не піддаються логічній інтерпретації. Навряд чи можна назвати ім’я ще одного письменника в історії ХХ століття, чиї твори породили б безліч таких суперечливих оцінок і різноманітних точок зору, крім Селінджера, якого називають одним з найзагадковіших і «найтаємничіших» митців сучасності. Це стосується і його найвідомішого твору - роману «Над прірвою у житі», який є літературним і культурним феноменом епохи, символом свого часу. І ведучи мову про цей відомий твір як знак культури, оцінюючи таким чином індивідуально-творчу й історико-культурну своєрідність творчості Селінджера, ми, зрозуміло, не можемо не розглядати творчість письменника у контексті її зв’язків з літературою ХІХ-ХХ сторіччя, не спробувати встановити, які стилі і напрямки вплинули на автора при написанні твору, як, в свою чергу, цей програмний твір американської літератури п’ятдесятих років вплинув на розвиток сучасного літературного процесу.

У даній статі ми ставимо за мету виявити у творі риси такого літературного і філософського напряму як екзистенціалізм.

Як відомо, сам Селінджер не писав про витоки своєї творчості, не давав жодних інтерв’ю і не виступав з літературно-критичними працями, але можна чітко побачити, що роман містить в собі елементи вище названого напряму. Про це говорять і такі відомі дослідники творчості Селінджера як У Вігланд, Й. Хамільтон, І. Хассан, Дж. Малколм, І. Галинська, Т. Денісова, роботи яких послужили методологічною базою нашого доробку.

Бажання не дорослішати обертається для героя справді екзистенціальною драмою. Це домінуючий у Селінджера сюжет, і до нього письменник повертається постійно, надаючи щоразу найнесподіваніших смислових відтінків своїй центральній колізії. Він утілює його у найнесподіваніших художніх рішеннях, як, наприклад, у циклі про Глас- сів. Тому не дивно, що, як і всі інші твори Селінджера, «Над прірвою у житі» не раз намагалися прочитувати в контексті екзистенціалізму. Зокрема, А. Мулярчик пише: «самозаглибленням особистості і її співвідношенням зі світом роман наближається до екзистенціалістських настроїв» [3:12].

Голден Колфілд знаходиться у «прикордонній ситуації», намагаючись боротися з навколишнім світом і терплячи поразку. Модель його поведінки повністю «укладається» у модель поведінки «бунтівної людини»: він ні в якому разі не хоче миритися з існуючим порядком речей. Уся увага у романі «Над прірвою у житі» зосереджена на існуванні головного героя, який має здатність відчувати, має певні почуття, але вилучений з будь-яких соціальних, політичних, релігійних систем. Душевна боротьба героя, його психологічний стан на грані втрати свідомості. Людська душа вагається між тим, щоб будь за що триматися на плаву, крокувати уперед чи здатися й загинути, тобто між життям і смертю.

Це стосується і сприйняття Голденом дійсності крізь призму першого сексуального досвіду. Вірніше, відсутність такого. Як і багатьох шістнадцятирічних юнаків, Голдена болісно хвилює таємниця статі. Йому глибоко огидні ті легкі зв’язки, якими хвастаються його однолітки. Він несвідомо тягнеться до іншого: він шукає одну-єдину дівчину, її він бачить у мріях, до неї він прагне, соромлячись власної цнотливості. Щира чистота Голдена виявляється в сцені з повією в готелі. Йому страшно і соромно, що людське тіло - те саме таємниче і прекрасне жіноче тіло, про яке він марив, - може бути предметом купівлі і продажу. Як страшно, що ця юна дівчина, майже дівчинка, прийшла до нього в номер не тому, що їй хочеться бути саме з ним, що вона обрала його. Вона прийшла діловито, тому що це її бізнес, вона хоче скоріше закінчити і піти, і прийде вона до кожного, хто їй заплатить.

Нашкрябане на стіні шкільних сходів лайливе слово більше вражає Голдена, ніж, мабуть, вразило б його повідомлення про якусь планетарну катастрофу. Для нього це і є катастрофа: проникнення еросу в найрізноманітніших формах як невідворотної непристойності у чистий дитячий світ. «Сутенерські типи і шлюхуваті блондинки» в холі готелю сприймаються Голденом як провісники Апокаліпсису. Невдачі з ровесницями, які й не підозрюють, що Голден серйозно сприймає їхні ритуальні протести, - це зовсім не свідчення його емоційної холодності, це наслідок його інстинктивного страху перед еротичним посвяченням - теж один з моментів екзистенційного існування людини.

На думку екзистенціалістів, достовірною реальністю є саме існування людини наодинці з буттям. Так і Голден, нікому не довіряючи, залишається наодинці із собою, а світ сприймає як щось вороже, дисгармонійне, хаотичне. Митець намагається розкрити внутрішній світ героя, його «я», дослідити його свідомість, людські пориви душі, яка дорослішає, інстинкти на психіку підлітка епохи становлення попкультури в Америці.

Цікаво, як зріз, розглянути главу сімнадцяту: адже в кожному з епізодів характер Голдена, котрий є дитям свого часу, що можна назвати за своєю сутністю екзистенцій ним, просвічує цілком (у цьому позначається і походження книги - вона виникла з окремих новел). Голден повинен зустрітися зі своєю подружкою Саллі, він чекає її у холі готелю, йде з нею в театр і на ковзанку. Але побачення завершується різкою сваркою. І тоді він дуже точно і зло малює майбутнє: «Нікуди ми не поїдемо, ні в які «чудесні місця», коли я скінчу університет, усе таке... Нам доведеться спускатися в ліфті з валізами і купою речей. Нам доведеться дзвонити усім родичам по телефону, прощатися, а потім посилати їм листівки з усяких готелів. Я буду працювати в якій-небудь конторі, заробляти безліч грошей, і їздити на роботу в машині чи в автобусах по Медісон-авеню, і читати газети, і грати в бридж усі вечори, і ходити в кіно, дивитися дурні короткометражки і рекламу бойовиків, і кінохроніку. Кінохроніку. Про господи боже! Спочатку - якісь стрибки, потім дама розбиває пляшки над кораблем, потім шимпанзе їде на велосипеді в штанях. Але все це не те! Так ти все рівно ні чорта не розумієш!» [4:142] Ця картина, намальована юнаком з такою злістю та відчаєм, нагадує нам те добропорядне, розмірене, «стерильне» життя, яким жили батьки Голдена, яким жила вся тогочасна Америка.

У долі Голдена віддзеркалилася доля свого покоління. Він - справжнє дитя свого часу, часу пошуків й сумнівів, напруженої роботи думки, яка все піддає аналізу, намагається дістатися до самісіньких витоків Добра й Зла. Плоть від плоті свого покоління, хлопець знаходиться у постійній роздвоєності духу, печатка рефлексії лежить на кожному його кроці. Юнак намагається вирішити для себе питання: як жити, з чого виходити при визначенні певних життєвих критеріїв й цінностей життя. І вирішує їх в манері, характерній для свого часу, часу «покоління, що мовчить», переживаючи все у собі, відчуваючи душевний дискомфорт і доводячи себе до нервового зриву. Голден Колфілд - ще й опонент цієї самої культури, що його породила - культури масової, культури «усередненої», культури, яка не враховує людської особистості.

Таким чином, істинно трагічне подається у Селінджера через осмислення характеру героя, через трагічний конфлікт людської особистості з існуючою системою, через проблему свободу і пошуків себе. У цьому розумінні проза Селінджера суголосна з поглядами екзистенціалістів, для яких основою є суверенність свідомості, безумовна свобода і відповідальність людини.

Процеси, що відбуваються у навколишньому світі, повному внутрішніх суперечностей, алогічні, позбавлені будь-яких закономірностей, вважає герой. Він протиставляє себе суспільству, державі, середовищу, що його оточує. Всі вони, на думку Колфілда, нав’язують йому свою волю, мораль, інтереси. Таким чином вибудовується каркас світу майже апокаліптичного, світу безправ’я та байдужості. Цей зовнішній світ контрастно протиставляється духовно наповненому, глибокому світу Голдена Колфілда. Посеред цього сірого світу одноманітних, так схожих одна на одну, позбавлених індивідуальності особистостей, єдиними інтересами яких є кар’єра та власний добробут, Голден, завдяки зануренню у своє внутрішнє «я» намагається рятувати від цього бездушного світу малечу.

Вищу життєву цінність представники екзистенціалістського напрямку вбачають у свободі особистості. Голден Колфілд є яскравим прикладом такої особистості, яка, не зважаючи на обставини, на абсурд навколишнього світу, не зламалася, а продовжує розвиватися. Голден перемагає, знаходить у собі сили не стати, як всі, не очерствіти, зберегти людську гідність. Його не розчавлює прес держави.

Сартр проголошує: «Екзистенціалізм - це гуманізм» [2:219]. Справді, у захисті свободи і самостійності людської особистості, що існує в епоху маскульту, епоху дегуманізації, полягає справжній, не абстрактний гуманізм екзистенціалістів. Роман стає протестом проти масового суспільства, яке нівелює та нищить людську особистість. Голден Колфілд - особистість, яка бореться і протистоїть подіям буття, що загрожують його духовному спокою, силою духу. Отже, це персонаж-носій світоглядних засад автора.

Т.Н. Денісова пояснює близькість Селінджера героям творів письменників екзистенціалістів таким чином: «Індивідуалізм у системі масового суспільства перероджується в спосіб психологічного відчуження і розщеплення особистості. Трагічність розриву людини із суспільством стала обов’язковою у світовідчуванні людини, переросла в норму. Ворожість навколишнього суспільства виявляється щодня, вона робить трагічним повсякденне існування американця, наповняє розпачем його будні. Якщо романтичний герой іде від суспільства і намагається знайти гармонійність у природі, то сучасний герой позбавлений такої можливості» [1:34]. Отже, його доля - повний розрив всіх і всіляких зв’язків. Якщо він не відповідає меркантильному еталону суспільства, він просто буває вибитий з життя. Так відбувається з героями Селінджера, Апдайка, Капоте, що відстоюють окремого індивідуума як осередок, що складає основу людського суспільства.

І все ж, треба пам’ятати: «Селінджер ніколи не сприймав такого тлумачення відповідальності, без якого зруйнувалася б уся етична концепція, що її дотримувались і Камю, і Сартр. Він не вірить, що в умовах, коли вибір повністю невільний, усвідомлення відповідальності, стоїчний гуманізм залишаються - зрештою, залишитися - незнищенними» [1:36].

Таким чином, у романі Дж.Д. Селінджера «Над прірвою у житі» ми чітко проглядають риси екзистенціалізму: герой в центрі абсурдного буття; автор критикує дійсність, що придушує людську особистість; Голден знаходиться у «прикордонній ситуації» - переживає той період у житті, коли людина у добу великих потрясінь відкриває свою екзистенцію і починає розуміти, що жити слід лише заради неї; у центрі уваги письменника - внутрішній світ вільної особистості, яку оточують страх, самотність, страждання і смерть, що є складовими абсурдності буття. Відбувається суб’єктивне зображення Селінджером реальної дійсності, цим самим твори відрізняються від реалістичних. У романі показане протистояння між буттям (Всесвітом, природою, соціумом) та існуванням (людиною, її внутрішнім життям). Голден стосовно Всесвіту перебуває у стані незбагненності, а той, у свою чергу, є байдужим стосовно нього. У результаті цього відбувається розкол: «чужий світ» - стороння людина, а це ї є абсурд - єдиний зв’язок між людиною і Всесвітом.

Література:

Денисова Т.Н. Экзистенциализм и современный американский роман / Т.Н. Денисова. - К., Наукова думка, 1985.
Літературний словник-довідник / За редакцією Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Терешка. - К.: Академія, 2006. - 752 с.
Мулярчик А.С. Проза Джерома Д. Сэлинджера / А.С. Мулярчик // Сэлинджер Дж.-Д. Над пропастью во ржи. Повести. Девять рассказов. - М.: Худ. лит., 1983. - с. 5-18.
Salinger J.D. The Catcher in the Rye / J.D.Salinger. - Moscow: Progress, 1968. - 142с.

Л-ра: Мова і культура. – 2012. – Вип. 15. – Т. 6. – С. 321-325.

Біографія

Твори

Критика