Прихідна Крістіна. Вчитель, який змінив моє життя
Хто такий учитель? Де його взяти? Чи є він лише людиною? Багато запитань можна поставити на цю тему, бо поняття вчителювання — обширна річ. Але ж вчитель — це не тільки фізична особина (здебільшого людина), яка знаходиться ось тут, перед тобою, онлайн чи ні, будучи живим функціонуючим організмом, спрямовуючи свою концентрацію винятково на одну людину — наразі тебе. Вчителем є в першу чергу той, хто націлює конкретні знання в якусь точку, інколи навіть без помислу доторкання до педагогіки.
У русло цієї теми потрапляють письменники як літературні (у значенні викладу матеріалу) вчителі. Письменництво, документація певних знань, — один з найдовготриваліших способів передачі якогось учення іншим: не тільки сучасникам та колу знайомих між собою людей. Таким чином, пишучі, свідомо або навпаки, час від часу стають тими, хто присносить у чуже життя ліхтарик, аби співучасники руху змогли пройти кудись далі. Може бути і таке, що наставник навпроти придусить палкість вогню, щоб жар не туманив очі. Все ж навчати потрібно різносторонньо.
Конкретно на моє життя література мала вплив ще з дитинства. Хоч це одразу і не був «Фауст» Гете, та перші кроки менш важливішими від цього не стають. З радістю назвала би письменників учителями думки, аналізу, слова. Люди давно заволоділи пером, але словом — так мало хто не знехтував і вселив у нього нематеріальний дух, життя. Із свого досвіду можу навести до прикладу книгу "Сторонній" Альбера Камю, яка стала однією з перших прочитаних у більш свідомому віці. Дилема чистої правди між людьми, права почуттів та їх наявність у вираженні, справедливість суду, питання, на які не відгукується відповідь, — наскільки часто це змушує сумніватися у реальному житті? Задумуючись над подібним, можна навчитися фокусувати увагу не тільки на щоденних речах, що забирають забагато часу та енергії. Автор своєю роботою дає можливість задуматися над тим, про що часто мовчать, не першкоджаючи самостійному мисленню завчасними відповідями. Актуальне висвітлення проблеми — це те, чого можна повчитися у Камю й інших письменників. Щоб дірочка у флоті завбільшки з кулькову ручку не перетворилася у нездоланну причину смерті всього екіпажу, їй потрібно вчасно приділити увагу.
Навчання корегує сприйняття як учителя учнем, так і учня вчителем. Ось матеріальний приклад: у закриту шуфляду нічого не покладеш, як і без наміру щось покласти у відкриту. Жодна техніка учення не буде мати значення, поки не знайдеться сенс, а далі і бажання її втілення.
Учителем може бути хто завгодно і насамперед — ми самі. Роблячи помилки, виносячи з цього уроки, даючи собі раду в різних ситуаціях — чи не є це показником того, що вчителем може бути не тільки той, хто стоїть перед дошкою з крейдою в руках? Неофіційні вчителі теж мають право на осмислене цінування, навіть якщо вони є обовя'зковою, тому і звичною до втрати усвідомлення, частиною кругообігу життя.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
