Софія Демченко

“А хто для мене є вчителем? Хто значно вплинув на моє життя?” -прокинулась я зранку  з такою думкою. Я довго мислила над цим запитанням.

У п’ятницю ми завжди збираємося у моєї подруги за чашечкою чаю з солодощами. Нам подобаються такі вечори, вони дуже атмосферні. На них зазвичай  ми обговорюємо все, що сталося за час, який не бачили одне одного. Нам дуже комфортно й цікаво проводити час разом.

Я думаю, ви вже здогадались про кого буде йти мова. Так, я вважаю “вчителем” свою найкращу подругу. Можливо це буде звучати досить банально, але в мене є на те причини так мислити . Але спочатку я розповім вам про неї (звісно ім’я буде змінено). Маша- моя найкраща подруга. Вона блондинка, волосся трохи нижче плечей, має глибокі блакитні очі, густі й чорні брови. Вона гарно одягається, має худощаву статуру тіла. Загалом, в мене було багато подруг, але вона завжди залишалась найближчою. Познайомились ми ще в далекому 2014 році (коли я переїхала в Сумську область з Луганської, внаслідок початку війни.). Звісно, наше знайомство я не пам’ятаю, оскільки на той момент мені було приблизно 5 років, але це було ще у садочку. У дитячому садку ми майже не спілкувались та і в початковій школі чомусь теж, але ми були постійно поруч. Вкінці 6 класу ми почали більше спілкуватись, проводили час разом. Вкінці 7 -  ми вже дуже тісно спілкувались. Для мене саме той рік був дуже складним, для Маші також, але вона постійно підтримувала мене і була поруч.  Влітку 2022 року я вирішую підвищити свої знання. Забираю документи зі школи і подаю їх у Сімський навчальний заклад - гімназію (я нікому зі своїх друзів про це не сказала, навіть Маші).

Я дуже хвилювалась чи пройду я, але я змогла. Після офіційного підтвердження мого вступу я рішуче кажу про це Маші очікуючи досить позитивну реакцію, але сталося не так. Як тільки з моїх вуст пролунали ці слова: “Я буду навчатись в новому закладі”, - з її блактних очей почали безперервно текти сльози. Я ніколи не бачила її такою засмученою.. З одного боку мені було приємно, що вона буде сумувати і так переживає за мене, з іншого -- я розуміла, що ми більше не зможемо бачитись кожного дня у школі... Але не дивлячись на це, ми досі продовжуємо спілкуватись. Авжеж, бачимося ми не так часто, як раніше, але все-одно гарно спілкуємось.

Чому ж я вважаю її “вчителем” у своєму житті?

По-перше, це та людина з якою час летить дуже швидко і непомітно. Ми можемо знайти безліч тем для розмов, можемо сміятись з будь-чого, а можемо танцювати  й співати різні пісні. Це та людина з якою я не боюся бути собою і поводити себе досить кумедно. По-друге, ми разом проходили той етап трансформації підлітків і бачили одне одного у різних станах.

Вона - є прикладом морально і фізично сильної людини. На своєму шляху, Маша подолала безліч труднощів. Я впевнена у ній на всі сто. Я знаю, що саме ця дівчинка стане горою за мене і буде до кінця.

Мені так любо, згадувати ті часи. Лише зараз, з усмішкою  я пригадую той період і розумію, наскільки важливою була її підтримка і опора для мене.  Я дуже її ціную і люблю!

            

                 

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»

Читайте также


Выбор редакции
up