Микита Рижих. Скульптура
– Ця війна продовжується тому, що ніхто нікого не любить. А що у нього з цим... Що у нього сталося з пенісом?
– Це через вік. Там пішла тріщина. Не піддається реставрації.
Рената невдоволено похитала головою та пішла до наступної скульптури. Екскурсовод погнався за нею слідом.
– А це що таке? Якісь нитки.
– Це символізує заплутаність майбутнього.
– А скільки ви заплатили митцю за цей експонат?
– Нічого, це благодійна виставка. Вибачте мені потрібно спілкуватися з іншими гостями.
Рената махнула рукою і екскурсовод пішов.
– Хочеш тут щось купити?, – запитав Михайло.
– Ні, знову будеш потім до мене чіплятися вночі.
– Так?
– Ти завжди так робиш, коли щось мені даруєш, наче я чимось тобі зобов'язана за твій власний подарунок.
– Хочеш купити ту статую біля самого входу?
– Ні, не хочу.
– Але всі гроші з виставки підуть у фонд допомоги. Навколо хаос, одна війна за іншою.
– Це все тому, що ти не любиш мене. Ти просто даєш мені гроші і кохаєш у ліжку. На цьому все.
– Я можу дати тобі все.
– Окрім справжнього кохання. Я знаю. Мені треба до туалету.
Михайло дочекався, поки Рената зникне з поля зору, і розгнівано стукнув кулаком по одній із скульптур.
Рената зустріла свого коханого вже на вулиці. Адже перед цим Михайла вивела із будівлі охорона за порушення порядку.
– Там так душно. Поїхали до міста, погуляємо, подихаємо повітрям, – Рената сіла в машину, а Михайло дав знак водієві. Машина поїхала.
– Ой, слухай, ми так нічого й не купили там на виставці, – згадала Рената у торговому центрі, передаючи Михайлові пакети з одягом.
– Я можу їх усіх купити. Мені начхати.
– Тоді купи мені ще брошку, ось там за рогом.
Рената як завжди запитала Михайла під час сексу: “Ти мене кохаєш?” Михайло як завжди машинально відповів: "Так". Ця брехня вкотре всіх влаштовувала.
Зранку, коли розпочався світанок, Рената почала вперто повторювати: “Ти мене не любиш. Не любиш". Михайло, як і раніше, прикинувся сплячим.
– Давай, перед фітнес-клубом я заїду куплю скульптуру на виставці. Я наважилася. Мистецтво – це велика сила.
– Забудь про це гівно, Ренато! - Михайло запалив сигарету просто на сидінні автомобіля.
– Що ти робиш, ти божевільний? Віддай негайно.
Михайло віддав дівчині запальничку, але почав курити.
– Скажи водієві, що потрібно відчинити вікно. І зупинитись на виставці.
– Так, yсе. Досить! – Михайло розгнівався, наказав зупинити машину і вийшов надвір.
Наприкінці дня Рената застала Михайла в істериці у спальні:
– Навіщо ти купила це збочення?
– Не кричи на мене! Ти ніколи на мене раніше не кричав, я не думала, що ти такий емоційний. Це благодійність, навколо війна.
– Ти могла просто віддати гроші волонтерській організації.
– Ні, не могла. Послухай, я купила нове сексуальне вбрання, зараз покажу.
Рената пішла до шафи, а Михайло почав докладно розглядати скульптуру.
– Навіщо ти поставила цей жах у нашій спальні? – майже прошепотів Михайло.
- Це тимчасово. Я потім заберу переставлю, – пролунав голос Ренати, – Тобі подобається моє вбрання? Ти багато сьогодні кончиш?
Але Михайло так і не зумів кончити. Тому у Ренати виникло багато турбот.
– Уже тиждень якесь лихо. Що у нього сталося з пенісом? – пошепки запитала Рената телефоном. Михайло, стоячи за стіною, вдав, що нічого не почув.
– Там у скульптури скрізь пішли тріщини, ви бачите це? – Рената докладно показала пальцем.
– Так, адже це моя робота. А що у нього з пахом?
– У скульптури? Там також була тріщина.
– Цікаво.
– Я піду. Ви розберіться зі скульптурою, будь ласка.
– Навряд чи тут щось можна відреставрувати.
– Викинути на смітник?
– Звучить дуже категорично. Мистецтво – це велика сила. Але в чомусь ви маєте рацію.
– Шкода грошей. Михайло розсердиться.
Але Михайло більше ніколи не розсердиться. Бригаді лікарів швидкої допомоги не вдалося його врятувати.
