Смертоносна весна (Іду робити чай)
Денис Лукін
Поки не було тривоги (точніше, сирени — тривога є завжди), відкрили вікно в кухні на провітрювання. Тягнуся за чашкою у шафці поруч, і чую дитячі голоси з подвір'я. І разом з ними — запах весни.
Просовую голову поміж темних, важких штор.
Неділя. Вечірні сутінки. В будинку навпроти мигтить тендітне, лагідне світло квартир.
(Довго писав це речення, викреслюючи слова типу «палає» та «вогонь»).
Дерева квітнуть.
Пахне свіжістю, ніжністю, смертю і надією.
Чайник закипів.
Просовую голову поміж темних, важких штор.
Неділя. Вечірні сутінки. В будинку навпроти мигтить тендітне, лагідне світло квартир.
(Довго писав це речення, викреслюючи слова типу «палає» та «вогонь»).
Дерева квітнуть.
Пахне свіжістю, ніжністю, смертю і надією.
Чайник закипів.
Instagram @deni_look_in
