Традиція

В мене є гарна традиція — з кожної зарплати купивати українські книжки в книгарні «Й».
Цього місяця, як і завжди, придбавши декілька видань, я вперше задумався: коли ж я буду це все читати?..
На зміні була нова дівчина, і я, розраховуючись на касі, вирішив пожартувати:
— А у вас немає якоїсь програми лояльності для постійних клієнтів? Наприклад, бонусом до книжок давати час?
Працівниця магазину припинила пробивати штрих-коди і серйозно подивилась на мене. Або вона зрозуміла жарт і вирішила підіграти, або не знаю...
— В нас немає, але я знаю, де є... Крамниця «У дядька Вано». Правда, він там здебільшого вживаний...
—Хто?
—Час.
Я вже був не радий, що розпочав цю розмову. Заплативши за покупки, я вийшов з «Й», забувши попрощатися.
Вживаний час... Моторошно уявити собі. Або так тільки здається?
Спочатку на думку чомусь приходить використаний туалетний папір... А потім ... перороблений пластик, з якого роблять прикраси. Чи не буде мені затісно в тому колись чужому часі? Або навпаки — стане зручно і вільно, як ногам в розтоптаних кедах?..