Вільногірськ (Місто Вільних Людей)
Денис Лукін
Заходжу у воду. Пливу. Яскраве сонце, синє небо. Розумію, що це, скоріше за все, мій єдиний природний релакс за літо. В сенсі — з водоймищем, пляжем, засмагою. Даю собі команду: відпочивай! Насолоджуйся! Негайно — кожна секунда на вагу золота!
Не вдається.
Пливу майже до кінця ставка. І назад. Втомлююсь. Падаю на пісок.
Вечоріє. Дує ледь прохолодний, приємний вітерець. Накидую на плечі сорочку. І приходить спокій... Відпочинок без наказу.
Час і тиша зробили свою справу. Особливі вільногірські тиша і час. Тиша в цьому місці більш виразна. А час йде лагідніше.
Ну і люди. Вони відповідають назві міста. Такі вільні — що це передається. Я трохи звільнився від власного его тут. Бо хто ми, як не заручники самих себе? А це заважає поглянути на світ під різними кутами зору.
...Пісок такий білий — недаремно пляж має неофіційну назву «Вільногірські Мальдіви». До речі, цікавий факт: товариш якось їздив до справжніх Мальдів, і він розповідав, що самі мальдівці називають свій острів «Мальдівський Вільногірськ».
Пісок такий чистий — так і манить покласти до бананки лише найнеобхідніше: телефон, гаманець, збірку авангардної поезії, чвертку горілки і бігти, розмахуючи руками, в захід сонця...
Instagram @deni_look_in
