Мій аналоговий час...
Денис Лукін
На моєму новому телефоні дуже лагідні дзвінки і вібро. На вулиці майже не чутно, як би голосно я їх не робив. Так, в мене переважна більшість часу смартфон на безгучному, але іноді треба бути типу на зв'язку. Плюс на відміну від старого гаджету, цей не подає сигналів про пропущені. В мене що є телефон, що його немає. І я вирішив купити собі розумний годинник.
Аби почати відповідати на дзвінки і повідомлення, і здивувати друзів. Хочеться, знаєте, іноді тримати руку на пульсі часу... Бути включеним у процес життя і комунікації між людьми.
Раніше я знаважливо ставився до смарт-годинників. Ще один пристрій, який треба заряджати... Вічно смикаєш рукою, мов раб якийсь...
А потім я прийшов до того, що це дійсно розумно і зручно.
Мене бісять люди, які ігнорять дзвінки і днями не відповідають на повідомлення. Проте до того, як в мене з'явився розумний годинник, я сам був найгіршим з них...
Свої старі Casio я зняв і поклав у шухляду.
Але іноді я думаю про них. Вони собі там лежать, тІкають... Десь в паралельній реальності йде мій аналоговий час... Він лагідніший і повільніший, більш людяний, але прийшла пора з ним прощатися...
Коли сяде кварцева батарея мого старого годинника, зрадію я цьому чи засмучусь?..
Instagram @deni_look_in
