Фрідріх Ґотліб Клопшток. Смерть
О ноче осяйна, о воїнство зір,
Як підносите ви! Як пориваєш ти, споглядання
Світів прекрасних! О Боже-Творче!
Який Ти величний, о Боже-Творче!
Як радує горніх зір споглядання того, хто відчув,
Який він малий, і хто Бог, який він є прах, і хто Бог,
Бог його! О будь же зо мною, чуття
Захвату, навіть тоді, коли я помру!
То що ж ти, смерте, страшиш отяжілого сон?
Не тьмар насолоди небесних утіх!
Падаю в прах я, божий засів! Пощо страхаєш
Безсмертного ти, облудна смерте?
Тож падай, тіло моє, у тління!
В долину його поринають упалі
З первопочатку! В землю, мій праху,
До сонмів спочилих!
Переклав Михайло Орест
Твори
Критика
