Гафіз. Я по троянду в сад спустився на світанні
Я по троянду в сад спустився на світанні.
Там соловей зайшовся в щебетанні.
Мій побратим гіркий, закоханий в троянду,
ронив, ридаючи, мелодії весняні.
Не стало вірності і дружби на землі,
немає жодного, хто б не тонув у злі.
Хто обдарований божественним талантом,
в скупого здирщика слугує при столі.
Немає в мудрого, де голову схилити,
йому судилися печалі та жалі.
Зате невігласи , що виросли в розкошах,
Щодня купаються у золоті й сріблі.
Рядки поетові, що душу освіжають,
як ранній вітерець у юному гіллі,
Ячменю пригоряй в скупих не заслужили,
хоч будь їх автором безсмертний Санаї.
Мені на вухо так сказала вчора мудрість:
Терпи всі злигодні, великі і малі.
І завжди пам'ятай мої слова, Гафізе:
«як не впадеш у прах, то будеш на чолі».
Твори
- Леготе-вітре з коханого краю!
- Лірика
- Серце — скинія святині
- Я по троянду в сад спустився на світанні
Критика
- Агатангел Кримський – дослідник і перекладач Гафіза Ширазького (освоєння феномену суфізму на українському ґрунті)
- Паралельні переклади двох газелей Гафіза в поетичній спадщині Агатангела Кримського
- Поезія Гафіза в Європі: дослідження, переклади, рецепція
- Поезія Гафіза Шіразі: її місце в перській та світовій літературі
