Фортеця над лиманом: історія та краса величного Аккермана

Українське місто Білгород-Дністровський входить у десятку найдавніших міст світу і здобуло особливу славу завдяки старовинній Аккерманській фортеці, яка стала однією з найбільш цікавих і видатних пам'яток оборонного мистецтва Середньовіччя. Ця фортеця, одна з найкраще збережених на території України, за розмірами перевершує всі подібні фортифікаційні споруди Східної Європи.

Історія виникнення

Історія міста починається з кінця VI століття до нашої ери, коли на західному березі Дністра вихідці з малоазійського міста Мілета заснували Офіуссу – Тіру. Місто було засноване на перетині основних торгівельних шляхів і згодом стало багатим торговим містом-державою, яке вже з IV століття до н. е. починає карбувати свою монету.

За свою тисячолітню історію місто змінило дуже багато назв – римляни називали це місто Алба-Юлія, печеніги і половці – Ак-Ліба, анти – Туріс, венеціанці і генуезці – Мон-Кастро, молдавани – Четатя-Албе, турки – Ак-Керман, угорці – Фаріевар. Слов’янські племена уличі і тиверці називали його Білим містом.

До кінця XIV століття в Білому місті завершується будівництво потужної фортеці, що тривало майже 200 років. Деякі історики вважають фортецю молдавською, деякі – турецькою, а цитадель – генуезькою.

Особливості архітектури

Аккерманська фортеця, збудована на високому скелястому березі Дністровського лиману, завжди захоплювала та дивувала особливою потужністю і неприступністю. Як будівельний матеріал використовувався місцевий камінь вапняк.

У плані фортеця – це багатокутник неправильної форми, площа якого перевищує 9 га. Протяжність оборонних стін становить майже 2,5 км, їхня товщина – від 1,5 до 5 м, висота – від 5 до 15 м.

З північної сторони фортеця омивається водами Дністровського лиману, а з інших боків її оточує глибокий, вирубаний в скелі рів. Цей рів, що раніше заповнювався водою, має ширину 14 м і глибину близько 20 м.

У стіни фортеці вбудовано 34 вежі (різних по висоті і своєму призначенню). Частина з них усередині були порожніми і були житловими приміщеннями. Деякі з башт мають назви, пов’язані зі стародавніми переказами та легендами: Темниця, Скарбниця, Комендантська, вежі Овідія та Пушкіна.

З боку міста до фортеці можна було увійти через Головні (Кілійські) ворота, які були найважливішим об’єктом в обороні. Свого часу тут був підйомний міст, стояли стулчасті ворота, дві загострені решітки, а на другому ярусі знаходилися отвори, через які можна було лити окріп і смолу.

Внутрішня територія фортеці

Внутрішня територія фортеці поділялася оборонними стінами на 4 двори, кожен з яких мав певне призначення і міг самостійно витримати облогу.

Призначення Громадянського двору полягало в захисті населення під час облоги. Двір займав найбільшу територію – майже 5 га, на той час там розташовувалися житлові споруди. Сьогодні на найвищому місці знаходяться найвища вежа Сторожова і залишки турецької мечеті, побудованої на руїнах християнського храму XII-XIII століть.

Наступний двір – Гарнізонний, площа якого близько 2 га. На території цього подвір’я знаходилися казарми, склади з боєприпасами, стайні. Потрапити на територію двору можна було через спеціальні ворота, що мають особливу систему захисту. Зараз від цих воріт вимощена кільцева дорога.

Портовий (або Карантинний) двір, що проходив уздовж лиману, служив для утримання худоби та карантинного зберігання товарів митної служби, був повністю зруйнований.

Цитадель, або фортеця у фортеці – найдавніша (кінець XII століття) і загадкова будова. По чотирьох кутах розмістилися 4 найпотужніші вежі, первісна висота стін яких 20 м, а товщина – 5 м. Двір, який займав трохи більше 300 квадратних метрів, був щільно забудований. У Комендантській башті розташовувався штаб коменданта, тут же був комендантський палац, розміщувалася охорона коменданта, зберігалася міська скарбниця, знаходився пороховий підвал. Цитадель мала кругову оборону і була неприступним замком.

Легенди Дівочої вежі

Найвідомішою вежею фортеці є Дівоча, або Овідієва, вежа. Її оточують численні легенди, що роблять її ще більш загадковою та цікавою для відвідувачів.

Одна з легенд розповідає про жорстоку дочку молдовського господаря Олександра Доброго, Тамару. Під час відсутності батька вона проголосила себе самостійною правителькою та почала грабувати і тероризувати довколишні села. Розгніваний господар наказав замурувати дочку в стінах вежі.

Інша легенда пов'язує вежу з ім'ям римського поета Овідія. За переказами, він був засланий римським імператором Августом до Мезії за трактат "Наука про кохання", де й відвідав місто Тіру. Деякі джерела стверджують, що поет певний час жив у вежі, що й дало їй другу назву.

Окрім цих двох легенд, існує багато інших історій та переказів, пов'язаних з Дівочою вежею. Деякі з них розповідають про таємничі підземні ходи, скарби, заховані у стінах, та привидів, що блукають вежею вночі.

Незалежно від того, чи вірите ви в легенди, Дівоча вежа залишається одним із найзагадковіших та наймістичніших місць Аккерманської фортеці. Велична архітектура, багата історія та численні легенди роблять її справжнім магнітом для туристів.

Сучасність Аккерманської фортеці

Незважаючи на численні історичні події, перебудови та ремонти, Аккерманська фортеця зберегла свою первісну структуру. Сьогодні вона є діючим музеєм-заповідником, що приваблює туристів з усього світу. 

Величні стіни фортеці, що протягом століть витримували натиски загарбників, вражають уяву. Мальовничі краєвиди, що відкриваються з вершини фортеці, дарують незабутні враження.

На території фортеці можна

• Відвідати музей, де зібрані археологічні знахідки, зброя, старовинні монети й інші артефакти, що розповідають про багату історію фортеці.
• Дослідити численні вежі, бастіони, двори і таємні ходи, відчуваючи себе мандрівником крізь століття.
• Піднятися на найвищу точку фортеці та насолодитися панорамним видом на місто, Дністровський лиман і навколишні пейзажі.
• Відвідати цікаві екскурсії, які проводять досвідчені екскурсоводи.
• Познайомитися з ремеслами та побутом Середньовіччя на тематичних фестивалях.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну тут щоліта, наприкінці червня, проходили молодіжний музичний фестиваль «Фортеця» і лицарські бої, де можна було перевірити свою влучність і постріляти з лука чи арбалета в середньовічному тирі.

Віримо, що український народ, як і колись, здолає ворога та збереже свою історичну спадщину для майбутніх поколінь. Аккерманська фортеця, як і інші величні пам’ятки України, буде й далі свідчити про незламність та велич нашого народу.