Вікторія Алексєєва. Конкурс драбблів
Непосильна ноша
- Іваненко, у вас хлопчик. 3.500, - почула вона найщасливіші слова у своєму житті.
І несла вона його до хати, немов на крилах. Покривала молитвами свою найдорожчу ношу, яка була легенька, як пушинка. Хата їх зустрічала, кліпала вікнами і усміхалася. Тепер у домі буде господар.
А потім хата зіщулилась. А мати посивіла. Ракети. Війна. Повістка.
- Іваненко? Розпишіться. Рештки, 3 500, - почула вона найстрашніші слова у своєму житті.
І несла вона його вдруге до хати, немов на плаху. І крил не було, і молитви закінчились. Хата розгублено кліпала почорнілими вікнами. І такою непосильною була та ноша вагою у 3.500…
