Вірш Коли я був малий і пішки ходив в магазин. Богдан Фекете

Коли я був малий і пішки ходив в магазин
Дехто говорив, що я ніхто і що я такий не один.
Що я нічого не вирішую і помру ніким.
Що сонце світить тільки для них, інші всі за тин.
Що правда на боці того, хто леніна син.
У кого дома радянський стяг як габардин.
У кого прізвище на “-ов” і “-єв”
У кого батько комсорг і “всегда у дєл”
У кого мама до кістки зносила клик
Коли ти у школі не вчив рускій язик
Коли ти розумієш, чим керує брехня
Коли тебе ганяють гірше ніж коня
Тоді ти людина, якщо ти москаль
Іншого не дано, змирися, на жаль.

Але воля твоя це найбільша з розрад!
Ніхто нікому не був ніколи брат
Тверезого не зрозуміє руський пияк
Світу цього їм не здобути ніяк
Він належить сильним духом і молодим
Не роками, а розумом і характером громовим
У них правда своя, а у нас своя.
Наша чиста як роса на початку дня
Їхня вимочена в багні, як росія вся
Перебрехана тричі, пропаганди тьма
Історія розкладе нас по своїх місцях
Головне не тримати у душі той страх
Головне не схиляти голови долів
Закопати їх глибше серед диких полів.