Катерина Бондарєва. Конкурс драбблів
Останні обійми матері
– Хвилина тиші, – вигукнув рятувальник.
У небі замовкли звуки складної ночі, а присутні затамували подих та сподівалися на диво.
Біля зруйнованого будинку почувся лай пошукового пса, який повернув до сумної реальності. Чоловіки згуртовано посунули бетону плиту і з під неї показалися бліді ноги. Ще трохи вправо. Вона лежала не сама.
– Тут жінка та немовля.
Сестра пробиралася вперед і молилась, щоб рідні були живі. Перехожі обіймали її, дивлячись зі співчуттям. Серце калатало все швидше.
Дівчина підійшла ближче. Вона впізнала фамільне кільце на пальці та подарований костюмчик племіннику, який став багряного кольору. Чуда не сталося.
– Вони відправились до Творця. Поважаймо їх хвилиною мовчання.
