Українська абетка Георгія Нарбута: шедевр, що з'єднав епохи
Георгій Нарбут народився 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1886 року на хуторі Нарбутівці біля колишньої гетьманської столиці – міста Глухів. Рід Нарбутів походив із козацької старшини, згодом майбутній митець навіть створить герб свого роду.
Змалку вирізував витинанки, любив малювати орнаменти, квіти, змальовувати літери зі старих книжок. З 1896 року навчався в Глухівській гімназії, де зацікавився книжковою ілюстрацією, малюнками до дитячих книжок, захоплювався геральдикою.
Він став відомим українським графіком, художником та ілюстратором. Його внесок в українську культуру був надзвичайно важливим - Георгій Нарбут був автором перших українських державних знаків, включаючи дизайн банкнот і поштових марок. У 1918 році, під час Гетьманату Павла Скоропадського, він створив дизайн герба і печатки Української Держави. Під час Української революції (1917-1920) Нарбут також відігравав активну роль, ставши одним із засновників та першим ректором Української академії мистецтв.
"Пишний, рожевощокий, кремезний і вбраний по-українськи, то з усмішкою, а то зі строгою діловитістю, він полонив своєю мовою, говіркою, слівцями всілякими, дотепністю і знаннями, вражав начитаністю для художника надзвичайною, ерудит був справжній", — так згадував про Нарбута відомий дослідник давньої української архітектури Г. Лукомський, з яким вони довгі роки товаришували.
"Українська абетка": вершина творчості відомого графіка
"Українська абетка" Нарбута – це не лише зразок бездоганної графіки, але й вершина творчого шляху митця. Вона втілила в собі його глибоке розуміння української культури, любов до рідного краю та прагнення зберегти та популяризувати українську мову.
Цей проєкт був для Нарбута надзвичайно важливим. Він брався працювати над абеткою двічі: перший раз ще у 1917 році в Санкт-Петербурзі, перед виїздом до України, створивши 15 аркушів з оригінально зображеними 14 літерами та ілюстраціями. Другий раз у 1919 році, коли графік переробив три літери у більш виразному стилі.
Образ України, що представлений у "Абетці" 1917 року, значно відрізняється від того, який можна побачити у трьох композиціях "Абетки" 1919 року. У першому циклі Георгій Нарбут зобразив той край, що був йому відомий з дитинства та подорожей українськими селами й містечками. Тут переважає ностальгічне споглядання на руїни, дивно доповнене найнесподіванішими предметами, жартівливе протиставлення між столичним та провінційним, європейським та українським.
В «Абетці» 1917 року можна натрапити на безліч архітектурних деталей, зібраних художником під час подорожей Україною (малюнки до літер "А", "ИІ", "М", "Л", "Ф") або ж відомих з окремих публікацій (літера "З"), тож в «Абетці» можна побачити церкву із села Хохловки на Чернігівщині, Батуринський палац, Миколаївську церкву в Глухові, дзвіницю з Дрогобича та Мгарський монастир біля Лубен. Також у цій серії можна натрапити на окремі присвяти історичним особам (літери "Г" і "Ф") та приховані натяки на біографію самого художника ("Г", "Л", "Н", "Ч").
У 1919 році в Києві художник продовжив роботу над "Українською абеткою", почавши її переосмислення у новому світлі - більш виразному та повнішому. Тут вже не має занедбаних руїн. Старовинні споруди вибухають у всій своїй могутності та величі. На місце нагромадження дрібних предметів й уваги до окремих деталей приходить декоративне узагальнення та виразний орнамент.
Проте Георгій Нарбут встиг зробити лише три аркуші нової книги, він помер від тифу 23 травня 1920-го. Найвідомішим є аркуш із літерою "В": відьма мчить на мітлі, ведмедик пританцьовує з виноградним “коромислом”, виноградні грона ледве вміщаються в кошику, а вітрячок застиг, ніби чекає подуву вітерця.
В нарбутівській “Абетці” простежується його самобутній стиль мислення та відтворення зображення. Так, наприклад, у розділі з літерами “Г” та “Ґ” зображені гетьман, голуб та ґвинт. А в оформленні “Абетки”, так само як у багатьох інших творах, бачимо референси із козацького бароко.
"Українська абетка" – скарб української культури
"Українська абетка" складається з одного титульного аркуша та 13 аркушів із літерами. Видання було оформлене в індивідуальну шкіряну обкладинку із золотим орнаментальним тисненням.
Кожна літера, промальована на її сторінках, є унікальним художнім твором, який поєднує в собі традиції українського рукопису та друкованої книги, а також використовує досягнення європейських майстрів у галузі шрифту. Таке поєднання робить "Українську абетку" важливим об'єктом для наукових та культурних досліджень і прикладом високого майстерства в мистецтві шрифту.
Для її автора, Георгія Нарбута, "Українська абетка" стала вершиною його творчості. В кожній ілюстрації цієї абетки відчувається неповторна здатність художника поєднувати уяву, поетичний настрій та гумор. Він вдало вплітає у свої малюнки простоту і вишуканість, що створюється за допомогою композицій, кольорів та деталей.
Час козаччини став особливо привабливим для Нарбута. В яскравому та самобутньому козацькому бароко він черпав натхнення для створення унікального українського нарбутівського стилю, що відображається в "Українській абетці" як невичерпне джерело культурної спадщини.
"Українська абетка" Нарбута: спадщина, що надихає покоління
"Абетка" Георгія Нарбута – це безцінний скарб української культури, що береже в собі багатство історії, глибину символів та красу українського мистецтва. Вона надихає та захоплює своєю майстерністю та унікальним стилем.
"Українська абетка" – це не просто книга, а справжній символ українського мистецтва. Її оригінальні аркуші зберігаються в музеях Харкова, Києва, Сум та Івано-Франківська. Вона єднає в собі історію, культуру, графічний дизайн та національну самобутність. Робота Нарбута стала джерелом натхнення для багатьох художників та дизайнерів, а його стиль і досі залишається взірцем для сучасних майстрів.
У 2020 році до 100-ліття від дня смерті митця, видавець Олександр Савчук здійснив видання книги «Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута», що є першим повним виданням всіх відомих літер української абетки Георгія Нарбута, репродукованих з оригіналів.