Анастасія Овчарова. Конкурс драбблів
Місто стоїть обвуглене і затягнуте димом. Ніби злий дракон пролетів і спалив усе, до чого дотягнувся його подих. Вулиці вкриті ранами: великими, гниючими від бомб та ракет ранами. Гудіння літаків і танків схоже на стогіння. Місто біля моря вмирає.
Христя разом із котами ступає між уламками скла, металу та цегли. Всюди лежать покинуті речі.
— А ви точно впевнені, що нас не зачепить? — Лео, який ще не звик до того, що в примарному світі ракети не ранять, припав до землі.
— Точно, — відповів Сев, але навострив вуха. — Треба скоріше знайти нашого привида. Тут багато кому потрібна наша допомога.
