Анна Мамчак. Конкурс драбблів
Замальовка з Равлика
Вони спустились вниз. На диво, було тепло, світло, жодних слідів вогкості чи плісняви. Стелі здавлювали, заставляли схилятись додолу. Хруснули кістки чийогось попереку.
— Watch your head, please, — почувся надто тихий, як для цього світу, голос.
Кістки лежали поруч. Вони явно не хрускотіли…. Виглядало, як з XVII ст.
Посередині невеликої зали з низькими стелями стояла стара труна, збоку якої зяяв отвір.
Але кістки! Акуратно складені з боку, не мали жодного відношення до домовини, яка в середині була… пуста.
— Empty. But belongs to that biskop… - почувся надто тихий для цього світу коментар, що означав:
— Пусто. Але належить тому єпископові.
То був кенотаф.
