Козирєва Василя. Конкурс драбблів
Вона стояла на мосту, спостерігаючи за рікою. Вода текла спокійно, але її думки були бурхливими. Вона думала про минуле, про те, як все могло скластися інакше. Сонце почало заходити, небо забарвилося в оранжеві та рожеві відтінки. Вона відчула, як вітер лагідно торкнувся її обличчя, немов намагаючись втішити. Зітхнувши, вона кинула монетку в ріку — за удачу, за новий початок. І коли монетка торкнулася води, вона посміхнулася. Було час йти далі.
