Висоцька Віолета. Конкурс драбблів
Цінні речі
Я прокинулася від гуркоту. Незрозумілі почуття змусили зірватись з ліжка, кинутись до маминої спальні . Мама була схвильована, телефонувала татусеві.
- Збирай хутко речі, тільки –необхідне. Їдемо. Війна…
ЇЇ хвилювання передалось мені, і я не розуміла, що роблю. Просто запихала до сумки, що бачила:
- Тато з нами поїде??- допитувалась я, і, побачивши Сонька, який солодко спав на ліжку. - А Сонька я не залишу-це ж татко мені приніс його.
- Він не витримає дороги,-хвилювалась далі мама.
- Без нього - не поїду! –сльози побігли по щоках, а далі я бігла до авто, притискаючи Сонька до себе, а сумка…вона залишилась в квартирі…