Олена Лоза. Конкурс драбблів
Любов не вмирає
Чи вмирає взагалі любов? Тепер я це знаю. Наші з тобою почуття були жорстоко зруйновані багато років тому. Я вважала, що забула тебе, та ось життя зненацька нагадало. Ранок, берлинське метро, молодий душевнохворий жебрак в інвалідному візку просить грошей у похмурих пасажирів. Я не збиралася подавати, але коли побачила його блакитні очі... Зовсім, як твої. Тоді, в минулому житті, ти дивився на мене своїми блакитними очима з любов'ю й обожненням, а я була такою щасливою... А потім...
Я кинула хлопцю кілька монет, потім довго ревіла на вулиці. Моя любов до тебе ще жива.