Лободєдова Альбіна. Конкурс драбблів
Тривога
Сад. Мій сад. Озирнулась і завмерла від несподіванки. Сад переливався різними кольорами. На деревах, кущах, траві зависли краплинки дощу. Ще пахло дощем, та його вже не було. Сад як би воскресає до нового життя, наливаючись соками і силою. Це запах чистоти і природи! А над садом, мов коромисло зависла веселка. Тиша, спокій, вітерець танцює низько над некошеними травами. Цю гармонію краси доповнює сонячне проміння, яке робить сад райським.
-Увага! Повітряна тривога!
Та це був тільки сон. Мого саду вже нема. Його знищила безжальна рука раzії.
