Шушняк Вікторія. Конкурс драбблів
Йому
Давно зайшла ніч, переді мною лежав записник. Моя рука потягнулася до нього. Годинник невтомно міряв час, і спогади вечора полились:
«Сьогодні знову була вечірка. Якось мені не так, самотньо, як не в своїй тарілці. Але ти тут і є щасливий. Я також навчусь бути такою. Я б була щасливішою, коли б ти покинув своїх друзів, з їх фальшивими усмішками і словами. Вони нещирі, заздрісні. Якби ти і я опинились десь далеко від усіх, на лоні природи, рахували б зорі чи слухали музику лісу, зустрічали сонце. Але ти не любиш світанок…»