Веселі вірші для дорослих. Смішні вірші українською мовою для дітей
Всі ми знаємо, що сміх – це найкращі ліки. А що може бути кращим для підняття настрою, ніж веселі вірші?
Веселі вірші для дорослих допоможуть розслабитися після важкого дня, забути про проблеми та просто посміятися. Смішні вірші для дітей – це чудовий спосіб розвеселити малечу. Їх легко читати та запам'ятовувати, а смішні сюжети та кумедні рими неодмінно викличуть посмішку на обличчі дитини.
Вірші для дітей – це не лише розвага, але й можливість навчити дитину чомусь новому. Дитячі веселі вірші можуть розповідати про тварин, природу, пори року, дружбу та інші важливі теми.
Смішні вірші – це справжня скарбниця гумору та позитиву. Вони дарують нам радість, заряджають енергією та допомагають поглянути на світ з посмішкою.
Завітайте до світу веселих віршів – і ваш настрій обов'язково покращиться!
Веселі вірші для дорослих, які піднімуть настрій та розвеселять до сліз
Життя дорослого – це не лише серйозні справи та відповідальність. Іноді нам усім просто необхідно розслабитися, забути про проблеми та щиро посміятися. Веселі вірші до сліз стануть як раз у пригоді.
Колобок
Я раніше – був добрішим?..
Злі́шим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрі́шав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…
(Сергій Губерначук)
***
Пиши, пиши – не будь дурним.
Гріши, гріши – але з одним.
(Сергій Губерначук)
Наказання Господнє
Не без того, щоб любити,
ще не був, так будеш битий,
Бо в останній день кохання
за зітханням – йде прохання…
"Боже-Боже, поможи-но –
забери мою дружину…
Не її – так хоч мене.
Все одно, життя майне,
мов сірник, згорить одразу,
в бійках, сварках та образах.
Все одно, Всевишній Боже,
серце розцвісти не гоже,
очі, мов порожні доти,
руки, мляві до роботи,
бач, лише Тебе люблю.
Збав! Бо вб’ю її ще – вб’ю!.."
І наказує їх Бог –
залишає їх удвох.
(Сергій Губерначук)
Чекаю долю
Як додю свою,
підспудно
вденьі вночі чекаю
Його,
тому що дуже важко
борщ зварити на
Одного...
(Е. Нарицина)
***
Я люблю свою роботу,
Я прийду сюди в суботу
І в неділю – теж на працю.
Іменини тут відзначу.
Новий рік. Різдво і Пасху
Ночувати тут? – Будь ласка!
Якщо навіть захворію,
Чи зірвусь, чи озвірію.
Без сніданку і обіду,
Й у відпустку не поїду!
Все пахатиму на дядю,
Щось не так – то буду гадом!
На роботі буду й жити,
І нічого не просити, –
Ні поблажок, ані премій, –
Мабуть, шеф мій просто геній.
Мало платять – то фігня
Праця зранку, до темна…
Від роботи дохнуть коні
Ну а я – безсмертний поні.
***
Ми роботи не боїмося,
Від роботи не біжимо.
Немає роботи – спати лягаємо,
Є робота …. Далі спимо.
***
Прокидаюся, вмиваюся, на роботу збираюся.
Фарбую губки, фарбую очі, тоніком зморшки мажу!
Смачний сніданок складаю, бутерброди збираю….
Так втомилася цим вранці…. Не залишилося більше сил.
Раніше вийти на роботу мене начальник попросив.
А поки я збиралася, прокидалася, одягалася –
Мене найкращий у світі хлопець на побачення запросив!
Я роботу прогуляю. Негарно це, знаю
Але любові моїй, на світі нічого дорожчого немає!
Я, від совісті, страждаю, яскравим полум’ям згораю,
Але причину складаю…. За любов я! Ось відповідь!
***
«Коли ж заглянути в штани, –
між ніг, неначе між дубів,
висить телятко без зубів».
(Костя Шишко)
***
«Ставна, висока, товстозада,
хоч й мала невеличку ваду –
волоссям ноги обросли.
Та в неї очі більші слив,
як цукор, рівні білі зуби,
розтулені, мов квітка, губи,
а груди – двійко гарбузів,
якщо висловлюватись грубо.
Такій не кожен раду дасть.
Не кожен, звісно, й осідлає».
(Костя Шишко)
Смішні вірші для дітей, які легко запам’ятати
Чи чули ви коли-небудь про чарівну країну, де живуть смішні віршики? Ця країна наповнена щирими посмішками, дзвінким дитячим сміхом та безмежною фантазією.
Смішні вірші для дітей – це ваш квиток у цю дивовижну країну, адже гумор для дітей ніхто не відміняв.
Легко і просто
На роботу хоче з татом
Йти малий Олежко.
Каже: — Знаю я багато.
Можеш взяти легко.
— Ти ж іще читать не вмієш.
Навіть рахувати!
Син зітхає: — Що тут вдієш.
Буду керувати!
(Василь Насипаний)
Конкурент
Почула доня слово “конкурент”,
Про це побігла в тата запитать.
Подумав той, заліз у інтернет,
Сказав малій, що річ то непроста.
Особа це, що хоче те, що й ти.
Буває ж часом так в житті якраз.
Тож може інший раптом хтось прийти,
Зайняти просто твоє місце враз.
На другий день побігла в туалет.
А двері там закриті в цей момент…
Здійняло врешті шум дитя мале:
— Це що? І тут у мене конкурент?
(Василь Насипаний)
Батько і син
Малого синочка повчає татусь:
— Ти швидше обідай, бери —
не лінуйсь.
— А я не лінуюсь,— синок
бубонить,—
Я знаю, що їсти — не діло робить.
(Микола Сингаївський)
Як є, так є…
Макс признався другу Толі:
— Вчора троє враз пристали.
Певно, старші. Злі доволі.
Щось мені про гроші плели.
Я одному дав нормально.
Потім іншому добряче.
Поруч друг киває схвально:
— Ну, а з третім схоже наче?
Макс зітхнув, розвів руками:
— Тому зовсім не дісталось.
Скажу так, як є, між нами,
В мене грошей не зосталось…
(Василь Насипаний)
Все логічно
Дзвонив татусь. Повчав синка Олеся.
Сказав яйце варить хвилин із десять.
Не знав: логічне мислення в дитини.
Тож три яйця варив той півгодини.
(Василь Насипаний)
Половина
Шість яблук дав Мишку старий сусід:
— Про брата свого меншого згадай.
Поділиш разом з ним якраз усі.
Малому половину чесно дай.
— Невже лічить не вмієш, хлопче, ти?
Чому віддав йому лиш тільки два?
— Чого ж не вмію. Це просте з простих.
То брат іще не знає рахувать.
(Василь Насипаний)
Дзюдоїст
Я – сміливий! Від і до:
Знаю віршик про дзюдо.
(Володимир Нагорняк)
Марічка і звичка
У Марічки гарна звичка —
Любить все робить Марічка:
Полежати,
Потім сісти,
Потім булку з медом з’їсти.
Потім трішечки поспати
Та на гулі вийти з хати...
Роботяща в нас Марічка,
Тільки дивна в неї звичка.
(Микола Сингаївський)
Веселі вірші про тварин
Хто не любить кумедних історій про наших пухнастих друзів? У цій добірці ви знайдете веселі вірші про тварин, які розвеселять вас та ваших дітей.
Песик вчився рахувати
Песик вчився рахувати:
«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»
Хоч дітей і небагато,
Додавав і додавав.
Катерина, Гриць, Оксана,
Мотря, Гліб, Семен, Павло,
Олексій, Денис, Тетяна –
Скільки в мами їх було?
(Ольга Савченко-Гнатюк)
Хто що пише?
Пише хвостиком лисичка
Щось на росяній траві.
Дятел, пташка невеличка,
Ставить знаки на корі.
Таємниче пишуть риби
Плавниками у ріці.
Зайчик сонячний на шибі
Пише вірші – промінці.
Пише в хмарі блискавиця, –
Пише трактор на лану,
Ще уродиться пшениця –
Дощ напоїть ярину.
(Петро Кралюк)
Горобець і шпаки
Поселився у шпаківні Горобець:
— Цвінь-цвірінь,
Я наче справжній молодець.—
Та набридло цвірінчання те Шпакам,
І сказали Горобцю вони: — Затям!
У шпаківні, ти вважаєш, став
співцем,
А насправді ж залишився Горобцем.
(Микола Сингаївський)
Про що говорили птахи і звірі
Ворон шепче воронятку:
— Мій біленький.—
Слон гундосить слоненятку:
— Мій маленький.—
Заєць каже зайченяті:
— Мій хвостатий.—
Гуска шепче гусеняті:
— Мій крилатий.—
Лев говорить левенятку:
— Мій ласкавий.—
А їжак — їжаченятку:
— Мій лукавий.
Як почув я ті розмови
Птахів, звірів,
Ні зайчиську, ні слонові
Не повірив.
А чому?
(Микола Сингаївський)
Ведмідь
Буркотливий, вайлуватий
Ходить лісом дід кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати.
Взимку — у барлозі спати.
Як зачує він весну,
Прокидається від сну.
(Володимир Гринько)
Білочка
Хвiст трубою, спритнi нiжки —
Плиг iз гiлки на сучок! —
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй сундучок.
В неï й очi, мов горiшки,
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, —
У дуплi живе вона.
(Григорій Бойко)
Поросятко
Поросятко спохватилось:
«Ой, давно я вже не милось!
Я ж чистеньким бути мушу.»
Та й залізло у калюжу.
(Грігоре Вієру)
З лісу зайчики ішли
З лісу зайчики ішли,
Кавуна вони знайшли.
їли, їли кавуна,
Так і виїли до дна.
Хить його туди й сюди —
Покотили до води.
Заї-зайчики смішні
Попливли на кавуні!
Попливли на кавуні,
Наче й справді на човні!
Та як далі відпливли —
З ляку слізки потекли...
А матуся зирк із хати:
Попливли її зайчата!..
Каже гусочці зайчиха:
— Порятуй зайчат від лиха!
Добра гусочка зайчат
Завернула вмить назад.
Чим кінчаються пригоди? —
Не робіте, діти, шкоди!
(Леонід Полтава)
Соловейко
Ліс зелений, ліс барвистий
Повен солов’їним свистом.
В солов’я до співу хист,
Бо великий він артист.
Він співає безкоштовно.
Ліс заслухався. Чудовно!
(Грігоре Вієру)
***
Приніс учора татко
Сіреньке цуценятко.
Воно із нами грається
І зовсім не кусається.
- На молочка, маленьке,
Та підростай швиденько.
(Г. Сафонова)
***
Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки.
(О. Кононенко)
***
Спав ведмедик до весни
Біля стовбура сосни.
Наче ковдра, білий сніг
Укривав його барліг.
Що, ведмедику, з тобою,
Чом ти завжди спиш зимою?
- Сплю, бо сніг і хуртовина -
Це не мед і не малина!
(С. та Ю. Ходоси)
Гуморески про життя
Усі ми знаємо, як іноді буває важко жити в цьому шаленому світі. Але не поспішайте здаватися! Адже є один чудовий спосіб покращити настрій та зарядитися позитивом – це гуморески про буденність.
Ці кумедні та легкі вірші розкажуть вам про знайомі всім ситуації, змусять посміхнутися і поглянути на життя з іншого боку.
Читайте гуморески про життя, діліться ними з друзями та посміхайтеся частіше!
Не відкладай
– Я зроблю це в понеділок! –
Так сказав собі Тодось.
Але взятися до діла
Щось охоти не знайшлось.
– Хай зроблю це у вівторок. –
Але знов серед забав,
Повних сміху, співомовок,
День немов у воду впав.
– Середа – гарніша днина!
Це пів тижня. Та – біда:
Не оглянувсь ще хлопчина,
Вже й минула середа.
– Ну, напевно, вже почну я
Цю роботу у четвер.
Але все, що не візьму я,
З рук летить. І що ж тепер?
– Може п’ятниця поможе?
Мушу конче вже почать.
Проминає тиждень… Боже!
Треба хутко поспішать!
– Ні, найліпше – це субота!
Вільний день і вільний час.
Та субота – не робота!
Весь порив чогось погас…
Ось прийшла й свята неділя…
Чи робити? Буде гріх!
І з того усього діла
В хлопця вийшов просто … сміх!
Що порадити хлопчині?
Наш Тодосику! Ти знай –
Все зроби, що можеш нині,
А на завтра не лишай!
(Микола Щербак)
Пісенька про прийми
А ти ж мною шила,
шила-вишивала
мережані рушники,
лєнти й покривала.
Потім з світу зжи́ла,
жила-виживала.
Дала в руки клумаки
і скибочку сала.
Я пішов по світу
темними путями.
Поки свитку обідрав –
повернувсь до тями.
І матка сміються,
і татко регочуть:
"Тілько, синку, піввідра
йти у прийми хочуть!"
(Сергій Губерначук)
З голоду
А якщо я втічу,
і шукайте,
де хочете?
Не боюся тепер
ні пропасти,
ні збочити.
Я тікатиму
довго
від вас
до Країни
Варених
Ковбас!
(Сергій Губерначук)
З кочергою
Політики знов міряються силами
І коментар дуже відвертий Зоя:
– Коли хтось у політику йде з вилами,
Жінкам туди іти слід... з кочергою!
(Володимир Даник)
Терміни військові
Скільки прагнень і надій!
Як вітрів у полі…
Одружився Тимофій –
Знайшов свою долю!
Бо і як же хлопцю, як
Без щастя й любові?!
І хоч ніби й не вояк –
Терміни військові!
Про свій нинішній етап –
Вкотре… Та не всоте!
– Теща, друзі, це... Генштаб,
Ну, а зять – піхота...
(Володимир Даник)
Як вареники варили кум і я
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
(Павло Глазовий)
Йшов автобус на Полтаву
По білету і по праву
Кожен зручно в крісло сів.
Проти ночі на Полтаву
Курс узяв автобус “Львів”.
І висловлює бабуся
Водію тривогу-страх:
— Я Лубни проспать боюся,
Розбуди мене в Лубнах!
Не забудь лише, синочку!
— Добре, добре! — той прорік.
Сіла бабка у куточку
І схилилася набік.
Та водій — аж за Лубнами
Спохвативсь, що винуват.
Розвернув машину з нами
І везе стару назад!
Чортихається, не в дусі
(Хоч із власної вини!).
Врешті став і до бабусі:
— Вигружайтеся! Лубни!
А бабуся із куточка:
— Їдь, синок! — рукою мах.—
То казала мені дочка:
«З’їж таблетку — у Лубнах!».
(Степан Олійник)
Камера
Зранку причвалав на ринок
У райцентр Микита —
Треба для велосипеда
Камеру купити.
Удалося те, що треба,
Швидко відшукати,
Зупинився дядько, просить
Товар показати.
Продавець привітно сяє,
Мов троянда майська:
— Камеру? Але яку:
Польську чи китайську?
— Ти про це, —
Микита каже, —
Міг би й не питати,
Наче я ото із нею
Буду розмовляти.
По-чужому я не вмію,
Бо приїхав із села.
Дай таку, щоб не спускала
І дешевою була!
(Віктор Баран)
Унікальний чоловік
Лає жінка чоловіка: — Я варю, і шию,
І підлоги натираю, і каструлі мию,
Він же вернеться з роботи, влізе у піжаму
І куняє на дивані, вже пролежав яму.
А свекруха до невістки промовляє тихо:
— Не чіпляйся ти до нього, буде тобі лихо.
Хвали бога, що сидить він в рідному гніздечку,
Не блукає по пивничках і не скаче в гречку,
І нічого знать не хоче, крім сім’ї своєї.
Таких’скоро виставляти будуть у музеї.
(Павло Глазовий)
У письмовій формі
За дрібничку посварились чоловік і жінка.
Чоловік ходив надутий і мовчав, як стінка.
А коли вкладався спати, наче незнайомий,
Написав записку жінці: “Розбудить о сьомій”.
Та й заснув собі спокійно, мов упився маком.
Вранці глянув на годинник: вже дванадцять з гаком.
А в руці стирчить записка, писана дрібненько:
“Рівно сім. Доволі спати. Уставай швиденько!”
(Павло Глазовий)
Смішинки про школу
Шкільні роки – це не лише уроки та домашні завдання. Це також час веселих пригод і кумедних ситуацій. Веселі вірші українською мовою влучно відображають історії зі шкільного життя.
Правильні уколи
— Лікувати прийшли Женю,
Принесли уколів жменю.
Наш це бачив молодець,
І побіг, як жеребець,
Не куди-небудь — до школи…
— Мабуть, правильні уколи!
(Володимир Нагорняк)
Арифметика
Головою гол забив –
Арифметику любив!
(Володимир Нагорняк)
Учений кіт
Я усю науку ту
Намотав на вус коту.
Мій, уже учений, кіт
Посилає вам привіт.
(Володимир Нагорняк)
Однокашник
Хто там, сину,
В двері стукав?
– То якийсь дідок.
Зовсім лисий, у куфайці,
У руці ціпок.
Він говорить, що приїхав
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою
У четвертий клас.
– Йди скажи: немає татка.
То якесь брехло.
У четвертім нашім класі
Лисих не було.
(Павло Глазовий)
Хто такий Іван Бобир?
Є у мене
друг хороший.
Це – школяр
Іван Бобир.
Він колючий,
наче йоржик,
і хитрючий,
наче звір!..
Ви повірили?
Даремно!
Не хитрун він,
А простак.
Невсидючий він
страшенно,
а крім того –
ще й дивак.
Можна
сто таких знайти!..
Словом,
він такий, як ти!
(Анатолій Костецький)
Грамотій
- Ти в нас грамотний такий,
- Хвалить мене мама. –
Тільки хто ж чита книжки
Догори ногами!
Книгу я кручу – дива!
Не збагну нічого –
Де у книжки голова?
Де у книжки ноги?
(Ольга Савченко-Гнатюк)
Що разом?
Малесенька Оля
В саду окрай хати
З букварика літери
Вчиться читати.
- Ось, бачиш, комашка, –
Вчить старша сестра, –
Під нею три букви,
Їх знати пора.
Це О-о-о, – тягне Оля, –
Це Си, а це А-а-а,
- А що буде разом?
- А разом… бджола.
(Петро Кралюк)
Питали
— Тебе питали сьогодні в школі?
— Питали...
— А що?...
— Чого ви на батьківські збори не ходите...
(Народні усмішки)
Мабуть, правда
— Іване, чи правда, що твій син покинув школу?
— Мабуть, правда — ти вже п’ятий мені про це говориш.
(Народні усмішки)
Смішні вірші з обсценними словами
Увага! Ця добірка містить сороміцькі та жартівливі вірші з обсценною лексикою, які не рекомендується читати дітям.
Ми не заохочуємо використання обсценної лексики у повсякденному житті, але розуміємо, що деякі люди знаходять вірші з такою лексикою кумедними.
Якщо ви хочете посміятися без цензури, то ця добірка для вас.
Жарт
Кажуть, жарти вже не в моді.
Жарт – не дупа на городі
(не усі його помітять).
Жарт – якщо у дупі віхоть,
або навіть смолоскип,
загорівся і прилип!
(Сергій Губерначук)
***
«Як молоді, удвох зоставшись,
із шмаття порозпеленавшись
(було обом до дідька жарко),
розстлали килим на підлозі,
і, посплітавши разом нозі,
помчали в рай завзято й шпарко.
Встромивши те у ту каптурку,
він наштрикнув її, мов курку,
і на вогні всю нічку пік».
(Костя Шишко)
***
Темного лугу калина,
Доброго роду дитина,
Сім літ по ночах ходила
При собі красу носила:
Купці купували – не продала,
Хлопці просили – не дала;
Ноги шовком зв’язала,
Для свого Йвася держала!
***
Як же ти піп, піп,
То веди мене в біб, біб,
В зелененький!
Вирви ж мені стручок
Повний пучок
Зелененьких!
Як же ти дяк, дяк,
То веди ж мене в мак, мак
Червоненький!
Вирви ж мені маківок
Повний подолок
Червоненьких!
Як же ти коваль, коваль –
То ти мене коваль, коваль,
Та й підкуй!
А як ти не зумієш
Та й не розумієш –
То й не псуй!
Ти то, дівча, ти то винна,
Ти б то дати не повинна!
Як не дати, як він просить,
Аж до Бога руки зносить!
***
Мій плуг не оре,
Цілини не бере?!
Заліза тупиї,
Бо літа молодиї!
***
– Е-е, чи не плачеш ти?
І матері чи не скажеш ти?
– Коли б я казала,
То я б тобі й не давала!
***
Кулик чайки питає:
Чи вже, серце, світає?
Іще, серце, іще-ще,
Присунемося ближче ще:
Нехай наші пупці
Полежать у купці,
Нехай наші животи
Наберуться страмоти!
***
Знову небо хмуриться,
Мабуть буде дощ.
Мати півня ріже -
Мабуть буде борщ.
Зайшов в хату дядько,
Мати каже брат.
На столі бутилка,
Кажуть - лимонад
На диван лягають,
Значить будуть спать.
І труси знімають,
Значить будуть срать.
Приїжджай скоріше тату!!!
Бо засеруть усю хату!!!
***
«А та, котра була горбата,
котрій пощастило з ним поспати,
як стовп, робилася струнка.
Тому ще за життя Мефодій
святим вважався у народі»
(Костя Шишко)
Сміх – це найкращі ліки
Ось і посміялися ми з вами від душі, зарядилися позитивом та гарним настроєм. Але давайте не зупинятися на цьому! Нехай сміх стане обов'язковою частиною вашого життя. Смійтеся частіше, смійтеся від щирого серця, смійтеся з друзями та близькими, смійтеся над дрібними негараздами та невдачами.
Пам'ятайте:
- Сміх – це потужний заряд позитиву. Він дарує нам радість і щастя, зміцнює наше здоров'я та імунітет, допомагає нам справлятися з труднощами і стресом.
- Сміх – це мова єднання. Він зближує людей, робить їх більш відкритими та доброзичливими.
- Сміх – цілющий еліксир. Він знімає біль, покращує настрій, дарує нам відчуття легкості та свободи.
Тож нехай ваш сміх буде щирим, а життя – веселим та безтурботним!
