Незламна мама: історія Лілії, яка чекає на зниклого безвісти чоловіка
Незламна мама, яка чекає на безвісти зниклого чоловіка: «Мій 10-річний син каже: «Навіщо мені вчитися, якщо я все одно піду на війну й загину, як тато»
Лілії з Житомирської області 47 років. Вона мама трьох дітей, активна волонтерка і величезний приклад, як не здаватися попри все. Майже два роки Лілія чекає на зниклого безвісти чоловіка. На плаву її тримають діти та волонтерство. А завдяки програмі психоемоційної стабілізації «Незламна мама» від «Фонду Маша» – ще й розуміння, як справлятися з горем і стресом, а також нова спільнота жінок, які пережили схожі події. Лілія розповіла нам свою історію, а ми переповідаємо її вам. Нехай її приклад дасть вам сил рухатися вперед
Мене звуть Лілія, і вже рік і девять місяців я не знаю, де мій чоловік. Він – учитель, якого мобілізували в перші дні повномасштабного вторгнення. Він не хотів ховатися чи стояти осторонь. Пам'ятаю, сказав мені: «Якщо я повернуся, то зможу спокійно дивитися в очі своїм дітям, а якщо не повернуся, то мої діти зможуть спокійно дивитися в очі іншим». Після навчання його відправили на межу Харківської області, де відбувалися страшні бої. 29 травня 2022 року з ним зник зв'язок.
Потім зі мною зв’язалися побратими чоловіка. Написали в месенджері: «Ваш чоловік – герой». Він виніс на собі командира відділення. А коли всі відходили, лишився на нулі.
Коли він зник, мене врятувало волонтерство. Я волонтер з 10-річним стажем. І після початку повномасштабного ми з жінками одразу зібралися й почали пекти пиріжки, коржики, передавати це все нашим хлопцям. Потім переключилися на плетіння сіток. Пам’ятаю, як щодня до нас приходило дедалі більше дівчат – усі хотіли допомагати. Потім ми відкрили маленький волонтерський швейний цех – шили буквально все, на що був запит. Займалися гуманітаркою.
Допомагаючи іншим, я допомагала собі. Почувалася потрібною і трималася.
Моєму молодшому сину 10 років, і він дуже важко переживає зникнення батька. Каже: «Навіщо мені вчитися, коли я виросту, піду на війну й загину, як тато».
Розумію, що якби не підтримка людей, я б не вижила. На «Незламній мамі» отримала таку підтримку і від дівчат, і від психологів, ви не уявляєте. Тут не просто допомагають пережити горе та вчать справлятися зі стресом, тут вчать любити та цінувати себе. Чоловік просив мене завжди бути красивою. На «Незламній мамі» я відчула себе красивою. Відчула сили йти й допомагати далі.
