Віталій Рождаєв. Добірка віршів: Думки на шляху
Кохана, був би я чарівником
Кохана, був би я чарівником,
То зорі в небесах би назбирав,
Я б з них новий Чумацький шлях зіткав,
Щоб вкрити ним тебе за твоїм сном.
Щоб ти спала, загорнутою в мрії,
Які ми малювали вдвох на килимах,
Щоб вирушити ними по світах,
Зітканих із любові, віри та надії.
Я б був трояндою в твоїй легкій руці,
Червоною, як сонце, що вже тоне в морі,
І ми б жили без сумнівів та горя,
Сліди не залишивши по собі.
Ми як два янголи у кришталевій млі,
Ми мали б все, та всюди б мали ми,
Та зараз в мене білі є лише листи,
І в них слова, написані тобі.
Моя кохана, ранок мій та ніч,
Тобі дарую я все те, що в себе маю,
Ніколи я тебе не залишаю,
І навіть зараз ми з тобою віч на віч.
Я віддаю тобі новий Чумацький шлях,
Для того, щоб ми йшли молочною рікою,
І залишались разом все життя з тобою,
Як янголи у бога на руках.
Ми не здамося ніколи
Ми не здамося ніколи,
Біллю в пробитім плечі,
Темне залізо холоне,
Цівкою диму в ночі.
Ми не здамося ніколи,
Бо за спиною сім'я,
Діти, що бігають в школу,
Мати, та мила моя.
Хата, сусіди та друзі,
Мова, культура, життя,
Твій поцілунок на лузі,
Та наше перше дитя.
Ми не здамось бо в нас сила,
Вже триста років війна,
З нами живе Україна,
З нами вона і жива.
Ми не здамось, безсумнівно,
Все повернем як було,
І відбудуем суцільно,
Серця основу свого.
Ми не здамося, синочку,
Донечко, я повернусь,
Час вже поставити точку,
Знайте, що я не боюсь.
Віра скріпляє надію,
Ніч над світанком страшна,
Ми не здамося, бо мрію,
Знищить не може вона.
Хай вороги нас бояться,
Ляжуть у землю сиру,
А потім — нам час повертаться,
Знов у країну свою.
Як будем жити ми після війни
Як будем жити ми після війни,
Чи в нас садочок буде коло хати,
Чи знову буду я і будеш ти,
Чи будеш ти мене все ще кохати?
Чи будуть в нас сусіди ще живі,
Чи мати й тато нас зустрінуть на порозі,
Чи зможу зрозуміти спогади твої,
А ти мої, чи будем ми в дорозі?
Чи повернем ми втрачене життя,
Чи побудуєм нове на руїні?
Чи будем знову тільки ти та я,
В одному місці та в одній країні?
Як будем жити ми після війни,
Чи зможемо навчитись пробачати,
Чи не розділимося з ними назавжди,
Чи перестану я в ночі кричати.
Чи будем ми любити це життя,
Мені так хочеться, про це постійні мріі,
О боже, дай нам сил для каяття,
За всі помилки, нерозумні дії!
Як будем жити ми після війни?
Я хочу знов почути теє слово,
“Я знаю як” - почулося мені,
З небес ти відказав- “Ніколи знову”...
Май я магічний шовк і неймовірний
“Май я магічний шовк і неймовірний,
Зі златом зір і тінню ночі сильний.
Із хмарами небес й блакиттю снів,
Я б його кинув біля твоїх ніг,
Щоб ти не забруднила брудом їх.
Та тих багатств, на жаль в мене немає,
Моїм єдиним скарбом мрії є мої.
І зараз біля твоїх ніг їх марево вкриває.
Будь ласка, ніженьки свої ти став по-м'якше:
Бо ти ідеш посеред моїх мрій...”
Щось з своїх милих речей
Краплі дощу, та малі кошенята,
Мої рукавички й сусідські дівчата,
Нові подарунки біля дверей,
Це все, що люблю я серед речей...
Поні-цукерки, та яблучка з цукром,
Дзвоники, санки, та лапки під хутром,
Гуси у небі, та місяць з ночей,
Це все, що люблю я серед речей...
Веселі сніжинки, що тануть на носі,
Вітер тепленький, що весну приносить,
І тисячі тисяч добрий очей,
Це все, що люблю я серед речей...
Коли пес кусає,
Коли хтось ображає,
І з сумом відчую... день цей
Я просто згадаю та пригадаю,
Щось з своїх милих речей...
У кришталевій кулі зв'язані були ми
У кришталевій кулі зв'язані були ми,
Та крізь зірки летіли ми одні,
Так неймовірно з усієї сили,
Ми сяяли, як в небесах вогні.
Не мали ми минулого та часу,
Все зупинилось — все заради нас,
Ми обіймались, з вічністю кохались,
І посміхались кожну мить та кожен раз.
Та подих невідомий той кришталь відкинув,
Та зупинив вогонь в серцях обох,
Наш поцілунок стер, та потім скинув,
На землю нас, яку залишив бог.
На цій землі багато що забувши,
Лиш інколи відчуємо у сні
Наш дотик, теплі погляди минувші,
Та обіцянки зоряні свої.
Хоч ми сумуємо від спогадів і долі,
Та спогад той сильніший і міцний,
Впізнаю я в твоїх очах знайомі зорі,
Та пил зірок, на кінчиках у вій...
З коханими не розлучайтесь
З коханими не розлучайтесь,
Та не чекайте на дзвінки,
Пишіть листи та зустрічайтесь,
Ваш перший крок робіть самі.
З коханими не розлучайтесь,
Тримайте їх в своїх думках,
І кожен ранок посміхайтесь,
Як в перший раз в її руках.
Кохання не перевіряйте,
Чи є воно, чи вже нема,
Своєму серцю довіряйте,
Дорога там лише одна.
В думках, у сні, навзаєм, поруч,
І ти , і я — як два крила,
Праворуч йду, а ти — ліворуч,
Назавжди, крізь усе життя.
Якщо ударить доля болем,
Ми перейдемо цю ріку,
І в ній ніколи не потонем,
Й сліди залишим на піску.
Наш човен плине течією,
Та веслувати зможем ми,
Моєю долею, твоєю,
Та всім життям, і я , і ти...