Остап Криса. Вірш: Стакан беруть, наливають
Стакан беруть, наливають.
Повне стакан до рук поміщають.
Та лиють і лиють,
Не стихає хода.
Вона марширує тріумфальними кроками,
Стукіт бруківки і вже не глибоко вона.
Ось край!
Лить переставай!
Вже витікає за вінця вона,
Все не стихає буйна хода.
Кроком марш! Раз, два, три!
І руки всі вже у ній.
Пий!
Пий!
Аби вмістилось іще!
Пий, бо серце так хоче її,
Ти потребуєш тієї іскри!
Пий!
Не хвилюйся, я наллю ще!
І хода триває, хрестовий похід,
Проповідую себе я в серці твоїм.
Хода не стихає, стук по бруківці,
Звук, як наркотик, б'є по маківці.
Та налию іще я кварту, чи дві,
Щоб заповнить усе в голові!
