Олег Чабан. 200
Їдуть воїни з фронту додому.
В рідні стіни прийдуть на зорі.
Їх зустрінуть як нікого й ніколи.
Тільки хлопці уже не живі.
Їдуть хлопці на відпочинок.
Їдуть із найзапекліших битв.
З-під Покровська, а може і з Кринок.
Хто з полону й одразу на щит.
Везуть хлопців - і все завмирає.
Вздовж дороги шану їм віддають.
В побратимів душу й серце крає.
Проводжають в останнюю путь.
На алеї залишать Героїв.
Прапорами прикрасять ряди.
Кожен день тільки більшає болю.
Не забудемо - це навіки.
Їдуть воїни з фронту додому
В рідні стіни прийдуть на зорі.
Їх зустрінуть як нікого й ніколи.
Тільки хлопці уже не живі.
01.09.2024
