Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 11
ЛЮДИ
Мрії:
Хочемо, чекаємо,
Міряємо,
Плачемо,
Гукаємо й сивіємо.
Звикаємо, що недосяжні,
Не віримо!
А потім знову за своє -
Острах долаємо:
Щось знаходимо,
Багато втрачаємо!
Та хіба зупинити,
Коли хворіємо
Гадкою про те,
Що посміємо,
Про те, що не пробачимо!
Сумуємо за втраченим!
Ледве рухаємось,
А в думках – літаємо!
Бо сподіваємось,
Кохаємо!
І наші мрії всюди,
Бо ми – звичайні люди!
24.04.2024
КОМА
Іноді треба забути,
Що б не завадити жити
Це ж бо нелегко!
Як бути?
Як її не любити?
Як забути про очі
Що так тобі посміхались,
До неї із холодом бути,
Якщо між вами не склалось?
Хіба це поважна причина,
Вдавати, що ви незнайомі?
Вона - не твоя дівчина,
Коли це кохання у комі!
25.04.2024
ДИВНЕ МІСЦЕ
Стовпи миготять за подвійним вікном,
Колеса стукають гучно.
Я їду далеко за ранішнім сном,
Де жити цікаво і зручно!
Я їду у дуже незвичні краї,
Де люди відверті і гарні!
Вони не чужі, а неначе свої,
Фальшиві стосунки там марні!
Там слухають серцем твої почуття,
Там зради ніхто не сприймає!
З тобою захочуть провести життя,
Лише якщо покохають!
Там розум, завзятість завжди у ціні.
Про мудрість і сумніви знають!
Дивлюсь у вікно – де мрії мої?
Я досі це місце шукаю!
26.04.2024
КРАСУНЯМ
Люблю я вас!
Ви гарні, ніжні і блискучі!
За поглядами дуже скучив!
Зелені, сірі, волошкові, ... -
Від цих очей збиває мову!
Ви настрій іноді псуєте,
А потім знову сльози ллєте!
Без вас так важко! Неможливо!
Ви наче сонце після зливи!
Ви після битви, на світанку,
Промиєте глибокі рани,
Чи серце, що болить нестерпно!
Ви перемелюєте вперто
Мій розум, кісточки та вчинки!
Хіба є час для відпочинку?
Та я не скаржусь -
Ви красуні!
Наповнюєте світлом будні!
Ви незабутні, таємничі!
Люблю вашу красу –
Я би терпів, страждав, кохав,
Дивився б вічно!
28.04.2024
НЕЗНАЙОМЦІ
Нажаль це – сон,
Який роздмухав пристрасть,
Не дав нагоду
Все опанувати!
Хотілося до болю покохати
В нагороду,
Та не подумав,
Що байдужість знищить,
Або змінить сонячну погоду!
Підуть дощі в душі,
Заплаче серце,
Розіб’ється люстерко,
На нещастя!
Забуду, може, твою вроду,
Прокинусь без пристрасті!
І хоч ніколи не давав на це я згоду,
Звичайно, заслуговуєш на щастя!
29.04.2024
ДОБРОТА
Світ поступово губить кольори -
З’їдає їх жорстокість і бездушність.
Все стало наче низом догори,
Яскраві фарби вже не мають слушність!
Не радує вже очі небокрай,
Не так захоплює яскраво-жовте сонце.
Не так птахи щебечуть і співають!
Хто наробив це? Може скажуть що це?
Мабуть це недовіра, нелюбов,
Чи заздрість, що проїла наше нутро.
А може жадібність невпинно труїть кров -
Потрібно нам очиститись від бруду!?
Налаштувати б зір на позитив,
Не дивлячись на страхи і проблеми!
Щоби невпинний час дарма не сплив,
Наповніть добротою серце й вени!
30.04.2024
ПРОСЛИЗАЄ
Квіти, губи,
Очі, брови -
Ця краса
Хвилює знову!
Забуваю,
Дорікаю -
Погляд світлий
Ще спіймаю?
Прослизає -
Не встигаю!
Знов біжу -
Наздоганяю.
Мить пройшла
І посміхнулась,
Ще й лукаво
Підморгнула!
Зашарілась,
Забарилась,
Зупинилась,
Притомилась.
Відпочила -
Раптом зникла
Бо вражати,
Лише звикла!
А я думаю,
Сумую,
Бо життям
Краса керує!
01.05.2024
ПРИМАРИ
Мабуть хтось скаже,
Що мені розбили серце!
Навряд чи -
Я його не відчуваю!
Моє обличчя
Ніби як сміється!
Але від чого,
Я не пам’ятаю…
Може ця посмішка
З’явилася від болю,
Від порожнини,
Що заполонила?
Нічого там нема
Забрати із собою,
Бо хвилею байдужості
Все змило!
Тепер я думаю,
Як вічний старець,
Що пережив
Приниження і холод.
Лише ві сні
Турбують ще примари,
Нагадуючи
Про серцевий голод!
02.05.2024
ПАСТКА
Люди бояться
Власних почуттів -
Одних кохають,
Мучаться з чужими!
Ошукують себе
І не рахують днів,
Які прожили
Поза мріями своїми!
Ця гра
За втрату свого Я -
Безжалісна
Беззвучна й непомітна.
Чийсь голос каже:
Це твоя сім’я!
Але вночі
Їм камінь душу гнітить!
Не розірвати
Коло аж ніяк,
Бо обросло комфортом
Шумом звичним.
Так і живуть разом
Як ті маніяки,
Руйнуючи себе
І своїх ближніх!
03.05.2024
СПОГАДИ
Я налітався по космічним темним далям.
Зустрів багато що цікавого й не дуже.
Не приділяв уваги геть зашарпаним деталям.
Цей світ лише знаннями не подужав!
Він надурив мене спокійно і безмежно:
Таких іще, наївних, треба пошукати!
Забути обережність не зважати -
Це те чим я займався без обмежень!
Тепер я не жалкую про минуле -
Воно майнуло, підштовхнуло і десь зникло.
Живу з своїми спогадами нудно,
Бо до майбутнього, напевно, я не звикну!
09.05.2024
НЕ СУМУЙ
Ми любим спогади,
Сумуємо за звуками,
За подихом,
Що щось шептав на вуха!
Ми згадуємо ті приємні миті,
Що вже не повернеш
Ніяк -
Вони вже змиті
Сльозами втрат,
Розлюченим життям,
Яке знущаєтеся зі слабких,
Наче кат!
Яке прийшло все знищити
Важливе!
Не має в спогадах
Реальності -
Це те, що з часом спливло!
Прекрасне, тепле,
Незабутнє!
Та це минуле.
Треба йти в майбутнє!
Це важко
Неймовірно!
Що поробиш?
Не забувай минуле,
Але цінуй,
Що зараз жити можеш!
Тому йди далі
Не сумуй!
І не роби собі поблажок -
Так має бути!
Вірно?
Що тут скажеш?
10.04.2024
ВСЕ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ
Все через тебе,
Клята любов!
Все через тебе!
Все через тебе
Кіпить моя кров!
Все через тебе!
Все через тебе
Я не живу,
Гортаючи роки.
Все через тебе
Ночами не сплю,
Втративши спокій!
Все через тебе
Напружив думки -
Згадую миті!
Все через тебе
Згубив орієнтир -
Компаси збиті.
Все через тебе
Ненавиджу цей
Зневажливий холод!
Все через тебе
Мене вже дістав
Пристрасний голод!
Все через тебе
Руйнує краса
Внутрішнє его.
Все через тебе
Сум нависа -
Знаю не треба.
Все через тебе
Віра ще є,
Зглянеться небо!
Все через тебе,
Кохання моє!
Все через тебе!
12.05.2024
СНИ
Ти знов примарилась мені.
Твоя краса мене хвилює!
На жаль, це тільки уві сні.
Ти інший світ собі малюєш.
Я краще сон цей обійду:
На серці - дуже неспокійно!
Тебе я поряд не знайду -
Ти снишся у чужих обіймах.
Чи мара це – не знаю сам.
Та краще, щоб у це не вірив!
Який солодкий світ оман
Та жити в ньому дуже спірно!
Не хочу бачити ці сни,
Вони пригнічують, як грати!
Щоб завжди разом були ми,
Я потерплю – не буду спати!
17.05.2024
ВТОМИВСЯ
Моє серце втомилось
Хочу знати – чому?
Ніби щось надломилось -
Не підвладне йому.
В гарні очі - не вірить:
Погляд - це лише блиск!
Нам усе затуляє
Ненаситна користь.
Почуттями керують
Розрахунок і зиск.
Саме ці джентльмени
Піднімають нам тиск!
Я так жити не хочу -
Це усе маячня!
Справжній світ завмирає,
З ним згасаю і я!
19.05.2024
ТАЛАНТИ
Не цікава чужа брехня,
Перевірка рівня важливості!
Не цікаво, де ти і я
Не гальмують своєї шкідливості.
Не буває, щоб все і завжди -
У стосунках мало терпіння.
У обіймах щастя неси,
Не тягай його по камінню.
Якщо втратила – повідом!
- Не збирай у серці очікувань.
Не чекай, не шукай зайвих змов,
Щоб не встигнути надто звикнути.
Хаос цей у нас в голові
Накладає болючу двозначність.
Я потрібен тобі, чи ні?
Чи я справді для тебе щось значу?
Якщо хочеш помститись мені ,
Ти це робиш завжди елегантно.
Не зважай, з цим жити тобі -
Розвивай токсичні таланти!
20.05.2024
ЛУЦЬК
Ти мене хвилював,
Іноді я втрачав розум!
Дуже часто не спав -
Мріяв про щастя може?
Холод твій не сприймав -
Любові й тепла було більше!
Бачив, хотів і бажав
Про життя яскравіше!
Часто ти забував
Тих, хто беріг твою тишу.
Світле лише дарував -
Спогади гарні залишив!
Рідним став ти й своїм!
Буду весь час сумувати!
Ти ніби мене полюбив,
Та захотілось кохати!
Зараз я на краю
З іншого боку від тебе.
Луцьк, тебе дуже люблю!
Як там? Сумно без мене?
Знову колись повернусь -
Лише часу питання!
До побачення, Луцьк -
Місто краси і кохання!
28.05.2024
