Зіняк Олександр. Тінь солдата

Горить весь ліс,пала багаття
Сам хмиз згорів уже до тла
Сидять в окопах наші браття
Лиш тінь від них не відбива.

Калаш в руках,в цинках патрони
Гранати поруч десь лежать
За метрів сто від їх окопів
Вороги давно сидять.

Сидять не просто,все чатують
Чи підніметься хтось на зріст
І снайпер ворожий не дрімає
Аж палець на гашетці онімів.

Аж ось працює їх арта
Жахливо криє мінометка
Тріщать навіси укриття
Чутно роботу кулемета.

І ось почавсь стрілецький бій,
І звідусіль повзуть як зомбі
Обдовбані солдати раші
Яка же, все-таки,гидота.

Та наші хлопці - не вони
Вони тримаються як можуть
Стріляють майже у пітьмі
Аж очі в них болять від ночі.

Пісок все сипле звідусіль
Набої вже від нього повні
У когось клинить автомат,
У когось скінчилися патрони.

А ворог люто наступає
Кільце ще трохи і замкнеться
Для когось кінчиться війна
І з ранку він вже не проснеться.

Аж ось запрацював МП - 120,
Наш український міномет
Бо ціль Кеп вказав над точно
І мінометник молодець.

Скрізь чутно стало зойки
Z- зомбі голосно кричать
Від болю,розпачу,досади
"Отступаем" , у все горло вони ричать.

І ось блаженна тишина
І дуже хочеться так жити
Що скули ходять верх і вниз
В душі живе лише надія.

Та не надовго тишина
Бо знов працює Z - арта
І трасера летять по колу
Не сплять ворожі зомбі - люди
Їм крові хочеться сповна.

Що пережив солдат в бою
Які думки були у нього
Хто може знати все це ліпше
Окрім його самого?

А на війні - як на війні
Нічого святого не буває
Всі грішні ми,як і вони
Лише відчутно біль ,страждання.

Не все так гладко
Як в змі розписують завзято
Хтось посивів за одну ніч
Для когось війна - це рідна мати.

В житті бувають світлі дні
Не скрізь бомблять і кононада
Скажу я вам лише одне:
- Живіть життям,не язиками!

Серпень 2024 рік.