Зіняк Олександр. Бабине літо

Тепла і суха
З стійким антициклоном
Чарівна осінь знов прийшла
Осіннім коридором.

Й добірки кожного поета
Ідуть тепер про цю пору
Про різнобарв'я айстр, жоржин та листя
І ці всі теми до смаку.

Пожовкле листя вітер встелить
Під ноги нам його кладе
Городи вкриті овочами
І осінь їх збирать все зве.

І ходить осінь в нашім парку
Дарує нам чарівну казку
В букетах квітів золотих
В осінніх настроях таких.

Примовк давно вже стрибунець
Трава поникла тихо
В калюжі плаває листок
І з ранку білий іній.

Та іній - це ще не зима
Оце лише початок
Бо осінь тільки-но прийшла
Й лякає холодами.

І ходить, бродить по полям
Лісам, садам, дорогам
І стука вітром у вікно
Щоб знали всі довколо.

Та в нас ще літо в голові
Хоч очі бачать осінь
І бачим павутиння золоті
Їх вітер нитки носить.

В золоте павутиння любові
Він заплутує наші серця
І бабине літо розносить
Прийшла і його вже пора.

Висить у повітрі біле павутиння
Це бабине літо кружляє над світом
В його павутинні кущі всі стоять
На гілячках дерев вони ніжно висять.

Літає, кружляє воно над полями
Начебто літа прощальний крик
Воно справді сумує за нами
У тихих обіймах своїх павутин.

Снується біле павутиння
Немов з великого клубка
Шукає дні воно ще літні
Хоч осінь люба вже прийшла.

І так воно із року в рік
Із літа в осінь, далі - сніг
За зимою знову прийде весна
І знову - літняя пора!