Зіняк Олександр. Відьми
З численних міфологій
Й успадкування чар
Угода з надприроднім
В основі цій лежать.
А вірш саме про відьом
Котрі є серед нас
Що вчаться чаклувати
Щоденно й повсяк час.
Одна була молодша
А друга геть стара
Та ціль їх об'єднала
Творити ті дива.
Були вони потворні
Без жодної краси
Постійно язиками
Базікали вони.
Стара була горбатий
Кульгава і крива
Та керувать погодою
Вона іноді могла.
Існує і повір'я
Відоме із давна
Що силу передати
Інша відьма їй могла.
Та хто там передав їй
Невідомо дотепер
Та підкорившись долі
Несла вона свій хрест.
Несла його завзято
Мов демоном була
І відмацька мітка
На очах її була.
Поширилось повір'я
У дивні тим селі
Що відьмам притаманно
Чаклувати вдень й вночі.
Удень вони ходили
Як зомбі по селі
І пліткувать уміли
Всіх брудом облили.
Плескали язиками
Аж піна з уст ішла
А дивним оберігом
В них мітла завжди була.
Ті відьми дозволяли
Говорити казна-що
Всіляко наганяли
Несли вони лиш зло.
І образи тих відьом
Вже приїлися в селі
Що всяк оберігався
Їх зустріти у дворі.
Бо були вони лихими
Потворні наче слизняки
Із рота вилітали
Замість слів у них плітки.
Колись тих відьм палили
Бо були від сатани
Наче демони ходили
По святій вони землі.
На таких і полювали
Переслідували їх
І набувши звинувачень
Їх губили як могли.
Люто їх тоді карали
Щоб викорінювати їх
Та вочевидь невслідкували
Раз живуть вони понинь.
Ох виж відьми і лихі
Серед інших баб в селі
Живете таке життя
Де татко ваш є сатана.
Очі у вас завидющі
Морди ті такі хитрющі
Бридкі ви шмари і потворні
І чвари сієте гидотні.
Є відьми інші - Конотопські
Явдоха Зубиха в них є за героя
Оце відьма дійсно, баба ще та
Розумна, кмітлива і зовсім незла.
А є ще відьми і такі
Котрі прогонять і чортів
Слова такі вони знають
Що вражі солдати до раші тікають.
"Буде тобі враже,
Так як відьма скаже"-
Оце говорять заклинання
Несучи погані прокляття.
Отаких відьм не можна карати
Їх потрібно любити і поважати
Бо слова і діла вони творять
Для Перемогти супроти потвори.
Виж відьми не такі
Ви паскудні і бридкі
Робите все проти народу
Для винищення нашого роду.
Вас, Парасок, потрібно ловити
Щоб осиковий кіл в саме серце всадити
А потім усіх вас
В болоті втопити.
Ми вас відьми небоїмося
Ми в Бога вірити нестидимося
Ми віримо в Бога і в душу солдата
І нам Україна - як рідная мати!
