Зіняк Олександр. Доля

І ось фортуна посміхнулась
Але її ти розмішив
Бо доля дарує нам бажання
Коли обходимось без слів.

Жалюгідне виправдання
Що долю недиктуєм ми
Що іде воно десь звище
Так оправдовуємось всі.

Якби ми не утікали
Та доля нас наздожене
Такими пройняті думками
Тому і щастя все нейде.

А доля - це є не фортуна
Не справа випадку й сумлінь
Як маєш долю - той несеш ти
Із покоління в поколінь.

Ми часто скаржимось на долю
Вона все вирішить за нас
Але, насправді, справа лиш у тому
Що світ ілюзій не для нас.

Коли ти граєшся у долю
Поглянь на козирі свої
Бо програти можеш швидко
Й шістки світитимуть тобі.

І доля може помилитись
Як лист прийшов той не тобі
Та все ж знайде він адресата
І він поклониться тобі.

Слово "доля" для невдахи
Відмовка щоб по течії плести
Ліпити долю з пластиліну
Це як по лабіринту йти.

Людина має вибирати
Тим створює своє життя
І не скулити, не благати
Й не нарікати на буття.

Змінити долю - є лиш засіб
Змінити самого себе
Коли спадаєш - знову встати
Й вперед усе лиш крокувати
І так все день за днем.