Гамартія

ГАМАРТІ (старогрец. hamartia “помилка”)
Франц.: hamartia.

У старогрецькій трагедії помилкове судження й незнання породжують катастрофу. Герой помиляється не з причини “власної злості”, а внаслідок тої чи іншої помилки, якої сам допустився” [Арістотель (Aristote. “Poétique”, § 1453 a)]. Гамартія двозначна. Справді ж бо, “трагічне відчуття провини виникає між попередньою трагічною релігійною концепцією провини як зісланих богами ганьби, хвороби духу,
безумства, які породжують (неминуче, але ненавмисне) злочин, та новою концепцією, котра визначає винного (hamarton i adikon) – особу, що (без примусу) самочинно обрала шлях злочину” [Вернан (Vernant, 1972:38)].
Літ.: Romilly, 1961, 1970; Saіd, 1978.