(1921–1947)
У творчості Вольфґанґа Борхерта проявилися різноманітні літературні напрями XIX і XX століть – критичний реалізм, романтизм, символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм.
Під впливом національної катастрофи у письменника на перший план висуваються уявлення про абсолютну трагічність буття, про неминучу катастрофічність розвитку Всесвіту, про ірраціональність історичного процесу. Світ є осередком незбагненних сил.
Сила борхертівської творчості полягає в тому, що вона прагне перемогти духовний нігілізм. У письменника постійно спостерігаються зміни настрою, сум'яття почуттів та різкі коливання розуму, які зливаються в картину розірваного, деформованого світосприйняття, що тяжіє до двох полюсів, – до позитивного та негативного.
Різкий, непримиренний контраст між піднесеними, романтичними устремліннями героїв та суворою неромантичною реальністю, що постійно і безжально руйнує мрію, лежить в основі композиційної організації більшості творів В. Борхерта.
Твори
Критика
- Антивоєнна тема в творчості Вольфганга Борхерта
- Війна як театр абсурду в творах Вольфганга Борхерта
- Когезія та когерентність у художньому перекладі (на матеріалі перекладів оповідань В. Борхерта)
- Колірна картина світу у колоремі «grau» як елемент індивідуально-авторської картини світу В. Борхерта
- Особливості функціонування та перекладу німецьких модальних часток у короткому оповіданні В. Борхерта «Кухонний годинник»
- Cенсорнi образи як атрибути моделювання тілесності в «тюремнiй прозi» Вольфганга Борхерта